Розкол Європи на руку і Трампу, і Путіну
У Європейського Союзу є справжня секретна зброя проти Російської Федерації, якої не мають Сполучені Штати. Мова йде, звичайно ж, про російські активи
На тлі поїздки до Вашингтону французького президента Емманюеля Макрона і майбутніх перемовин із Дональдом Трампом британського очільника уряду Кіра Стармера, у самому Європейському Союзі відбувається черговий розкол з приводу ухвалення принципових рішень, пов'язаних із російсько-українською війною, допомогою Україні та ймовірною роллю європейців на перемовинах щодо перемир'я на російсько-українському фронті.
Багато хто нагадує, що в Європейського Союзу є справжня секретна зброя проти Російської Федерації, якої не мають Сполучені Штати. Мова йде, звичайно ж, про російські активи. Адже більшість російських коштів перебувають саме на балансі Європейського Союзу.
І в цій ситуації у Сполучених Штатах просто немає що пропонувати Російській Федерації, коли мова йде про її активи, які зараз заморожені на рахунках європейських банків. Мова йде про 200 млрд євро. У той час, як Сполучені Штати мають у своєму розпорядженні лише 5 млрд. І це, звичайно, непорівнянні суми.
Саме із російськими активами може бути пов'язана майбутня роль європейських країн у перемовинах між Вашингтоном і Москвою. Саме ці 200 млрд означають, що Європейський Союз не можна ігнорувати, тому що Сполучені Штати можуть домовитися із Росією про будь-що. А от ця величезна сума, яка потрібна російському президенту Володимиру Путіну для стабілізації бюджету і підтримання російської економіки, так і залишиться у Брюсселі.
Однак самі європейці досі не можуть вирішити, що їм з цими активами робити. Деякі вважають, що взагалі зараз про них не дуже потрібно думати й тим більше не варто їх конфісковувати, тому що, якщо буде ухвалене рішення про конфіскацію російських активів, це позбавить Європейський Союз головного козиря у перемовинах з Москвою. Деякі вважають, що в принципі не можна говорити про конфіскацію російських активів, тому що це поставить під сумнів надійність самої фінансової системи Європи. І оперувати таким чином можна тільки відсотками з цих активів, які можуть йти на допомогу Україні, і на відновлення країни у післявоєнному майбутньому.
А є і ті, хто впевнений, що активи мають бути конфісковані вже сьогодні, щоб допомогти Україні у протистоянні з Російською Федерацією на тлі можливої відмови Сполучених Штатів Америки від подальшої фінансової та воєнної допомоги для України. І це серйозно розкололо Європейський Союз.
Сусідні з Росією країни, а також країни Скандинавії продовжують підкреслювати, що Україні потрібно допомагати саме використовуючи ці кошти. Цими грошима ми зможемо замінити допомогу Сполучених Штатів, якщо вони вирішать більше не підтримувати Україну, нагадав нещодавно міністр закордонних справ Естонії Магнус Цахна. А от у Франції абсолютно інше уявлення про те, як має розвиватися ситуація із замороженими активами. І у французькій дипломатії впевнені, що якимось чином зараз розв'язувати питання про їхню конфіскацію, м'яко кажучи, недоречно. І можливо, така позиція допомагає Емманюелю Макрону під час його консультацій із Дональдом Трампом.
Схожа ситуація і з питання воєнної допомоги, яка також вже починає розділяти європейців. Є країни, які впевнені, що воєнну допомогу Україні потрібно збільшувати. І це, до речі, насамперед також країни Балтії та Скандинавії. З ініціативою збільшити пакет допомоги Україні з 7 млрд до 20 млрд євро виступила очільниця Європейської дипломатії Кая Каллас, яка, як відомо, раніше була прем'єркою Естонії. А от у Франції чи Іспанії, чи Італії, така пропозиція не викликає великого розуміння. Це пов'язано із бюджетними проблемами цих країн і з тим, що такі політики, як прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, чи президент Франції Еммануель Макрон просто не хотіли б сваритися із президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом. І побоюються, що значне збільшення допомоги Україні в той час, коли Сполучені Штати ще не визначилися зі своїми підходами до майбутнього цієї допомоги, може стати відвертим викликом позиції американського президента і таким чином не дати можливості європейцям домовитися з американцями про спільну позицію на перемовинах із Росією.
І ось всі ці розколи можуть для Сполучених Штатів стати непоганою демонстрацією того, що Європа насправді не може випрацювати спільної позиції. І що підхід Дональда Трампа, що потрібно працювати не з Європейською Радою і Європейською комісією, а з окремими державами Європи, є цілком вірним.
Ну і, до речі, це ж стосується і президента Російської Федерації Володимира Путіна, який також може переконуватися, що Європейський Союз не може бути альтернативою Сполученим Штатам, коли мова йде про підтримку України у російсько-української війни, тому що на відміну від Сполучених Штатів він не може говорити єдиним голосом.
Можливо, ситуація зміниться після того, як сформується новий німецький уряд. Новий федеральний канцлер Фрідріх Мерц, який зараз почав перемовини про створення коаліції у Німеччини, очевидно буде претендувати на роль лідера Європи, й на відміну від президента Франції Еммануеля Макрона, у нього будуть економічні інструменти для того, щоб позицію Німеччини враховували інші європейські держави. Але це також потребує і часу, і найголовніше — чіткої позиції самої Німеччини, узгодженої із Парижем чи Римом. Тому що виключно як німецька безпекова ініціатива, позиція Фрідріха Мерца навряд чи може акцептуватися всіма країнами-членами Європейського Союзу.
І в цьому, звичайно, є проблема. Тому що часу на те, щоб випрацювати таку спільну позицію, враховуючи ту швидкість, з якою намагається просуватися Дональд Трамп, не так вже й багато, а виклики перед Європейським Союзом дійсно зараз величезні. І це стосується зовсім не тільки підтримки України у російсько-українській війні, але і самої ролі Європи у забезпеченні власної безпеки в ситуації, коли від цієї безпеки можуть дистанціюватися Сполучені Штати.