"Сам Бог не пускає агресора Путіна в небесні сфери". Родич Корольова про проблеми РФ з космосом

Чому Російській Федерації закритий вхід в космос? Чому амбітні програми з освоєння Місяця і Марса забуті? Хто не пускає Росію у "врата Неба"? Своїми роздумами на цю тему в блозі на UAportal поділився експерт з питань ракетобудування і космонавтики, член династії українського радянського конструктора Сергія Корольова Олег Єрмаков.

У попередній статті, розміщеній на UAportal, я писав, що і Радянському Союзу часів "застойщіка" Брежнєва, і його правонаступниці Російській Федерації вдаються лише горизонтальні ракетні програми, пов'язані з обльотом людьми Землі і створенням бомбових непілотованих носіїв, але Вертикаль - шлях до Місяця і польоти в простір за ним - їй закрита. Тут хочу пригадати факти, що прямо і жорстко підтверджують це.

1. У Федеральній космічній програмі РФ до 2025 року раніше значилися роботи з пілотованих польотів на Місяць. Підкреслю тут: не самі польоти, а роботи з них - як праці попереднього, підготовчого характеру. Але в останньому варіанті ФКП немає і їх: Місяць в путінському горизонтальному космосі просто пропав!

2. СРСР голосно славився запуском автоматичних міжпланетних станцій. У РФ від початку її і понині було здійснено всього лише дві спроби запуску АМС: "Марс-96" в 1996 році і "Фобос-грунт" в 2011-му - з інтервалом в 15 років! Обидва з тріском провалилися: у першого апарату не спрацювала розгінний модуль, другий не зміг покинути земну орбіту.

Як бачимо, в освоєнні Космосу, що де-факто здійснюється пострадянською Росією, немає головного: власне освоєння, адже низькоорбітальний простір Землі не є Космосом. Виходить, Росія або не хоче летіти в нього - коли мова йде про Місяць; або нібито й хоче, та не може - коли потрібно, щоб не ганьбити радянську "зоряну" марку, пройти за Місяць.

Складається враження, що сам Бог не пускає агресора Путіна в небесні сфери. Як тут не згадати "Соляріс" Тарковського, де прямо сказано: Космос є сфера Добра, і чужі в ньому не ходять.

Читайте також: Названі винні в аварії "Союз МС-10"

* * *

Рідкісний людина замислюється нині про кардинальну відмінність між тим, як вирушали за грань земного світу радянські космонавти, і як летіли туди астронавти США. А задуматися варто: без цього не зрозуміти духу тієї безпрецедентної космічної гонки, яка відкрила нам Вись.

Польоти радянських людей були суцільно приурочені до партійних дат: річниць Жовтня, ювілеїв вождів, з'їздів КПРС.

Це був суцільний волюнтаризм з невід'ємним від нього диким поспіхом, і його диригентам й на думку спасти не могло, що спраглим увійти у браму Неба потрібно стукати в них тихо і шанобливо, а не перти в них нахрапом.

Саме тому, що безстрашних синів і дочок Радянської землі партійні лідери СРСР жбурляли туди настільки жорстоко, загинув страшною смертю космонавт №8 Володимир Комаров: в занадто маленький парашутний відсік його наспіх зварганеного "Союзу-1" парашут забивали дубиною, боячись не встигнути в даний партією термін. Ось і не розкрився він в результаті. А екіпаж "Союзу-11" у складі Добровольського, Волкова і Пацаєва загинув від розгерметизації капсули просто тому, що його, щоб утерти Америці ніс відправкою трьох на орбіту, впихнули в двомісний відсік "в трусах", не забезпечили скафандрами.

Американські астронавти летіли не так: до польотів у Вись їх споряджали з любов'ю - любов'ю не тільки робітників і інженерів, а й конструкторського корпусу, і всіх батьків країни, першим в ряду яких стояв президент США. Та й летіти до Місяця коли спаде на думку було неможливо: "вікна" для того, щоб "равлик Шаргея" - спиралевидная стезя польоту - розмотати, вперлася в Місяць, були суворо приписані законами небесної механіки. Законами Бога, точніше сказати.

Читайте також: Нік Хейг вперше розповів про катастрофу "Союзу-МС10": "Такого не було 35 років"

Повага до Неба, якою дихали всі американські старти, здобула прямий результат: при втіленні програми "Аполлон", складність і небезпека якої безприкладні, НАСА не втратило жодного астронавта, і навіть аварія "Аполлона-13" на траверзі Місяця закінчилася повним тріумфом Америки.

Так личить освоювати Космос - з Любов'ю. Микита Хрущов був, звичайно, великий самодур, але його вибачає одне: він пристрасно марив небом і щиро любив його перших радянських орлів. А Брежнєв любові до Неба - не показної, справжньої - вже не мав, і плювати він хотів на Місяць.

КОСМОС - СФЕРА, причинна людям: БУДИНОК БОГА, ЛЮБОВ, що ДО ЗУСТРІЧІ вимагає САМОЇ ЛЮДИНИ і не дозволяє його підміни: ЛЮБИТИ І штурмували Еверест НЕ МОЖНА ПО ЛИСТУВАННЮ. Душею знаючи це, Хрущов робив жорстку ставку на освоєння Космосу Людиною - пілотовану космонавтику. Підмінивши наше Я місяцеходами, Брежнєв де-факто вбив Похід в Небо, звів його в сутнісний нуль. Ось тому Небо, відкрите навстіж Хрущову, закрилося для Брежнєва. У цей-то похмурий глухий монолит, що навис над Землею, вдарився Юрій Гагарін в трагічному березні 68-го - і упав неживий.

Кажуть, що Леонід Ілліч, при всьому своєму розбещенні підлесниками і нагородами, був людиною доброю. Байдужий до Всесвіту, він слідував даній Хрущовим стезі, і, цілком може статися, не його вина, що бюрократи угробили славних російських хлопців своїми "партійними" запусками. Путін, який панує нині над Росією, не тільки чужий Неба, але і не добрий. Своїх солдатів-молодиків, які загинули на Донбасі і в Сирії на виконання його чорної волі, він закопує нишком від Росії і матерів, як трупи чумних корів на скотомогильнику. У СЕРЦІ ЙОГО НЕМАЄ КОХАННЯ. Ось у чому, мислю я, головна фішка того, що рулиму його рукою Росію Господь не пускає наверх, в храм свій Космос. Але роки пройдуть, кане Пу - і Росія зійде.