Злив секретних даних: тепер про систему ППО Росії відомо все
Минулого тижня Індія опинилася в дуже складній ситуації, коли в мережу були викладені дані про комплекси С-400, які закуповуються в Росії. Справа в тому, що тепер про передану Індії систему ППО відомо все – від компонентів та кодів до постачання запасних частин та навчання індійських офіцерів. Але насправді цей скандал розкрив набагато більше делікатних моментів.
Крах системи безпеки
Уявити такий поворот в "угоді століття", проти якої виступали навіть США, було складно. Практично вся секретна інформація про найсучасніші системи ППО на озброєнні Індії стала доступною, особливо це цінно для традиційних індійських антагоністів Пакистану та Китаю. І навіть якщо коди можна змінити, а офіцерів замінити та перенавчити за новою методикою, то компоненти комплексів – ні, так само як і частоту поставок запчастин для обслуговування та ремонту.
Варто зазначити, що це вже не перший скандал, що виникає з появою у відкритому доступі інформації про діяльність Росії, яка за жодних обставин не мала б бути опублікованою. Але система безпеки – як внутрішнього рівня, так і за міжнародними контактами – продовжує щоразу провалюватися.
У радянські часи було небезпечно мати справу з СРСР, закуповувати у нього зброю та техніку, оскільки совєти завжди прагнули зберегти певний контроль над цією технікою. Наприклад, танки забезпечувалися маячками, які могли визначити їхнє місцезнаходження, а системи ППО за допомогою віддаленого впливу взагалі могли втратити контроль оператора.
Не секрет, що Росія намагалася зберегти цю традицію – і це давалося їй складніше, ніж СРСР. Але небезпека взаємодії з Росією виявилася не тільки в тому, що вона зможе зберігати відносний контроль над своїми озброєннями, що йдуть на експорт, а в тому, що вона не здатна зберігати секрети про ці поставки та про саму продукцію.
Знов-таки очевидний абсолютний крах системи безпеки. Але це ще не все.
Зрив поставок
На початку липня під час зустрічі Нарендри Моді та Володимира Путіна прем'єр-міністр Індії звернувся до російського диктатора з проханням вплинути на прискорення постачання ЗРС С-400. Справа в тому, що Індія досі не отримала всіх комплексів ППО – Росія зриває терміни поставок.
Нагадаю, що у 2018 році Індія замовила у РФ 11 дивізіонів ЗРС С-400 або, відповідно до штату, – п'ять полкових комплектів. Усі вони мали бути доставлені до Індії до 2024 року. Але станом на середину 2024-го Індія отримала лише три полкові комплекти С-400.
Коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, Росія спочатку не відмовлялася від своїх експортних зобов'язань, але запровадження санкцій та втрати засобів ППО у зоні бойових дій кардинально змінили ситуацію. Через деякий час російська сторона сповістила індійців, що постачання двох полкових комплектів ЗРС С-400, що залишилися, відбудеться не раніше 2026 року.
Новий термін виглядав дивним хоча б тому, що раніше Росія стабільно, щороку передавала Індії один полковий комплект. А з 2022 року одразу пауза на чотири роки з обіцянками передати два полкові комплекти? Тобто навіть не один комплект у два роки, а саме два ПК через чотири роки.
Така обіцянка може в результаті навіть завершитися тим, що в 2026 році Індія не отримає нічого, окрім чергової обіцянки здати два полкові комплекти ще через кілька років – наприклад, до 2028 року.
Очевидно, що Росія має серйозну проблему з виробництвом С-400 після введення санкцій. Причому проблема ця може бути куди глобальнішою, ніж здається на перший погляд, і полягати у призупиненні серійного виробництва та знаходженні на зародковому рівні дрібносерійної збірки.
"Угода століття"
Під час повномасштабного вторгнення в Україну російські окупаційні війська застосовували комплекси С-400 на найважливіших напрямках та плацдармах. Спочатку ця компонента у складі ешелонованої протиповітряної оборони РОВ рідко потрапляла під удар і втрати їх у 2022 та 2023 роках були не такі великі, як інших комплексів. Але все змінилося у 2024-му.
Передача Україні американських балістичних ракет ATACMS кардинально позначилася на репутації ЗРС С-400, які стали знищуватися в режимі нон-стоп. Комплекси, які згідно зі своїми тактико-технічними характеристиками повинні були без проблем перехоплювати балістичні ракети, щоночі горіли від ATACMS, які прилітали по них. Хоча якщо врахувати, що С-400 – це модернізований С-300, який мав проблеми з перехопленням балістичних цілей, то все стає на свої місця.
У 2024 році була доведена низька ефективність ЗРС С-400 у протидії ATACMS, що в свою чергу мало викликати низку питань у операторів цих комплексів, які купили їх раніше, – Китаю, Туреччини та Індії.
ЗРС С-400 не підтвердив своїх можливостей і повністю зганьбився в Україні, причому не проти найновіших ракет, а старих версій ATACMS. Але важливе інше.
Після того, як у відкритому доступі опинилися подробиці технічного характеру про С-400, ефективність їх знизиться ще в кілька разів, перетворивши цю посередність на абсолютну непотрібність.
Висновки
Скандальний злив BaumankaLeaks поставив хрест на С-400. Про проблеми цих систем було відомо і раніше, а той факт, що вони базово являли собою глибоку модернізацію С-300, а не систему нового покоління – завжди викликало сумніви щодо якості та ефективності.
Повномасштабна війна в Україні порушила питання про здатність Росії виробляти ці системи в умовах санкцій – і не те щоб забезпечувати експортні зобов'язання, а й банально власні потреби.
Застосування ATACMS і системне вибивання С-400 поставило жирну крапку в питанні характеристик і можливостей цих комплексів.
За підсумками всього викладеного можу сказати тільки одне: вітаю тих, хто купив ЗРС-400, із "вдалим" придбанням!