Cпільна з США розробка копалин – це і є гарантія безпеки з боку найсильнішої держави світу

"Зеленський утратив шанс економічно зв'язати США та Україну на покоління вперед", - у цій цитаті з релізу Білого Дому й криється формула припинення війни, яку, на жаль, не можуть догнати емоцієзалежні коментатори. Україна мала (і ще має) шанс напару зі США в пропорції 50/50 зайти на розробку тих копалин, які вона сама не зможе розробляти в найближчі десятиліття. Ні через відсутність технологій, ні через відсутність грошей. А першоголовно – через війну. Бо поки точиться війна – доти надра під нею коштують рівно нічого. А тепер ще й стануть мішенню для ворога. Якщо вже не стали. Або й були весь цей час.

Хто не розуміє езопової мови економічних угод – транслейт: спільна з Америкою розробка копалин, розташованих у зоні чи перед-зоні бойових дій – це і є найгарантованіша гарантія БЕЗПЕКИ з боку найсильнішої держави світу. Стратегічна й довговічна ЕКОНОМІЧНА присутність США в Україні автоматично вирішує всі паперові безпекові гарантії, яких у нас і так уже наштамповано 28, та вони лише на целюлозі. У системі координат Трампа як репрезентанта сировинно-ресурсного мислення економічний проєкт 50/50 з Україною дорівнює безпековим гарантіям. Це не просто слова-синоніми. Це – слова-мероніми, де економічне співробітництво, співдія, співучасть, співкооперація, співпартнерство є автоматичною меншою частиною/передумовою значно більшого поняття БЕЗПЕКА.

Пора отарі на гальорці визначитися. Вчора вона пафосно восторгалася: який молодець наш лідер – не дає наших надр! І то нічого, що перед тим лідер саме же ж їх і запропонував пунктом 4 у його же "плані перемоги", тиждень тому вже їхав підписувати готову угоду, а нині знову підтвердив готовність підписувати хоч уже й негайно. Ну то молодець, коли сам пропонував наші копалини, чи не молодець, коли нині вкотре підтвердив готовність укладати угоду – пора би якось визначитися нарешті. Для початку. А далі, може, й розгорнеться трошки ширша, глибша і з хронологічною пам’яттю картина, можливо.