Свята Софія в Стамбулі стане мечеттю: як Ердоган веде Туреччину в нетрі ісламізму

Одна з найдавніших православних святинь у світі – Собор Святої Софії в Стамбулі – втратила статус музею. Таке рішення на початку липня прийняла Державна рада Туреччини. Слідом за цим президент республіки Реджеп Таїп Ердоган видав указ, згідно з яким Собор стає мечеттю. У найближчі дні в храмі очікуються перші мусульманські богослужіння.

Рішення турецької влади викликало гостру реакцію в світі. ЮНЕСКО, лідери багатьох західних держав, Вселенська Православна Церква закликали Ердогана не позбавляти Софію колишнього статусу. Але схоже на те, що від свого наміру лідер Туреччини не відмовиться.

Чим керується Ердоган, до яких наслідків призведе його рішення, а також, чому перетворення Собору в мечеть – це геополітика – розповідаємо детально.

Історія Святої Софії: християнська святиня, музей та двічі мечеть

Історія Собору йде в глибину століть. У першій половині VI віку візантійський імператор Юстиніан І розпорядився побудувати храм, який згодом став найбільшим християнським собором, резиденцією Константинопольського патріарха та місцем коронації імператорів Візантії.

Після захоплення Константинополя в 1453 році османами, Собор був перероблений у мечеть. Унікальні фрески з православними святими, храмовий розпис були замазані штукатуркою. Навколо Собору звели 4 мінарети – баштові споруди, з яких мусульман закликали до молитви.

Після розпаду Османської імперії Свята Софія (як і кілька інших візантійських церков) отримала статус музею – за рішенням першого президента Туреччини Мустафи Кемаля Ататюрка. Це було актом доброї волі світської влади Турецької республіки, яка після Першої світової війни під керівництвом генерала Кемаля прийняла курс на європеїзацію країни і збереження християнської спадщини.

В якості музею храм пробув 85 років і отримав статус всесвітнього надбання ЮНЕСКО (в 1985 році). За цей час його реставрували, повернувши втрачений християнський розпис.

Ініціатором перетворення Софії на мечеть виступив президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган в 2019 році, використовуючи це питання у передвиборчій кампанії своєї партії на місцевих виборах. Правляча партія Туреччини, яку очолює президент республіки, також неодноразово відкрито виступала за відновлення мечеті в Соборі.

Ісламістський "розворот" Ердогана

Експерти говорять про те, що нинішній лідер Туреччини, відомий своїми відкритими проісламістськими поглядами, завчасно вів підготовку до перегляду статусу Собору. Більш того, рішення повернути мечеть у Святу Софію – далеко не перше:

— Юрій Панченко,

Європейська правда

На критику ЮНЕСКО, західних країн і заклики Вселенського Патріарха залишити за Софією колишній статус, Ердоган відповідає тим, що це суверенне право Туреччини – вирішувати, як чинити з Собором. І критика на адресу держави – це посягання на суверенітет:

Реджеп Таїп Ердоган,

президент Туреччини

Турецький лідер дав зрозуміти, що думки інших країн не вплинуть на указ про відновлення мечеті. Прихильники пояснюють логіку Ердогана тим, що із захопленням Константинополя і падінням Візантії, собор століттями служив мусульманам духовним центром. І до того, як стати музеєм, храм був мечеттю.

Противники рішення Туреччини говорять про те, що світову культурну спадщину неправильно ділити на релігійному ґрунті, створюючи передумови для нових конфліктів:

Патріарх Варфоломій І,

ВселенськаПравославна Церква

Вірменський патріарх Туреччини Саак II запропонував використання Собору для молитви і православними, і мусульманами. Але такий варіант уряд Туреччини не розглядає.

Ердоган обіцяє не закривати храм для туристів. А тільки обмежити їх присутність під час богослужінь. Експерти припускають, що на цьому турецька влада не обмежиться. І велика ймовірність того, що багато християнських фресок будуть закриті для огляду або завішені мусульманськими символами.

Що стоїть за рішенням Ердогана?

Вселенський Патріарх Варфоломій І вважає рішення турецької влади таким, яке у підсумку призведе до загострення відносин між православними і мусульманами. Дуже різко про перетворення Собору висловилася влада Греції, називаючи дії Ердогана "відродженням фанатичних націоналістичних та релігійних настроїв" і викликом усьому цивілізованому світу.

"Це крок від Європи" – так заявив міністр закордонних справ Австрії. Подібні оцінки висловлюють і експерти. Більшість сходиться на думці, що президент Туреччини керується політикою та особистими амбіціями. Зміна статусу Святої Софії – це певна кульмінація усієї регіональної політики турецького президента.

— Юрій Панченко,

Європейська правда

Релігієзнавець Дмитро Горовий вважає, що Ердоган керувався декількома мотивами. Так чи інакше, повернення Собору статусу мечеті – це політичне рішення:

"Рада муфтіїв Єгипту засудила перетворення Софії в мечеть, заявивши про те, що Ердоган таким чином намагається отримати певні політичні дивіденди. Присутній також геополітичний або, принаймні, регіональний фактор: Ердоган переглядає ті основи світської Турецької республіки, закладені її засновником Ататюрком. Він намагається реанімувати Османську імперію, проводить політику неоосманізму і хоче повернути своїй країні велич Османської імперії"

— Дмитро Горовий,

релігієзнавець

Щодо того, як подібні амбіції можуть торкнутися України, думки розділилися. Одні припускають, що історія з Софією істотно не вплине на відносини між Туреччиною і Україною, які в останні роки активно розвиваються. Православна Церква України підтримала позицію Вселенського Патріархату. Критичне ставлення до вирішення Ердогана висловили і в РПЦ.

Існують також думки, що там, де політична еліта орієнтована на неоімперіалізм, варто чекати неприємностей. Приклад тому – Росія та її зовнішня політика.

Цікаво й те, що для реалізації свого плану, Ердоган назвав рішення засновника сучасної Туреччини Ататюрка про музей для Софії – помилковим. І фактично, піддав сумніву високий авторитет і проєвропейський курс цього політичного діяча. Як це знайомо, коли історичні події або особи починають використовувати у політичних цілях.

Можна довго сперечатися про право мусульман на відновлення мечеті там, де вона була століттями. Адже до цього – центром Православ’я – протягом дев’яти віків. Однак ні Ердогану, ні духовним лідерам ісламу не сподобалася б ситуація, в якій інші країни стали б самовільно закривати мечеті або змінювати їх статус, прикриваючись суверенними правами на своїй території.

Коли мова про такі культурні скарбниці всього людства, як Собор Святої Софії, суверенне право не повинно бути ширмою для політично мотивованих рішень. Інакше це – потенційне джерело конфліктів по ідентичності. На сьогодні ми маємо прецедент, коли одна з найдавніших православних святинь у світі стала заручницею політичних амбіцій. Чи викличе це зворотну реакцію, спрямовану проти мусульман, досить вірогідно.