"Піде Путін - побачимо іншого Кирила". Євген Кисельов про главу РПЦ серед "рогатих"

Синод Російської православної церкви, що відбувся в Мінську, ухвалив рішення про розрив "еврахістіческого спілкування" з Константинопольським патріархатом. Слідом за цим рішенням надійшла заборона для всіх віруючих РПЦ молитися в церквах, що належать цьому патріархату, в тому числі на Афоні і на Криті.

Кому від такого рішення стало гірше - Москві, Константинополю, РПЦ, УЦП МП, Україні, Росії, віруючим, православ'ю? На це запитання в коментарі UAportal відповів журналіст і телеведучий Євген Кисельов.

Я вважаю, що Вселенський патріархат, який існує практично стільки ж, скільки існує Православна церква, яка налічує тисячолітню історію, переживе імпульсивне рішення Московського патріархату. Не такі випробування випадали на його долю.

Думаю, що всі помісні православні церкви в даному випадку не втручатимуться в конфлікт між Москвою і Константинополем. В результаті РПЦ може залишитися в ізоляції.

Питання тут не в тому, хто постраждав, а хто не постраждав. Питання в тому, що це, на мій погляд, ніяк не вплине на ситуацію в православному світі взагалі і на роль, яку у всесвітньому православ'ї відіграє Вселенський патріархат.

Читайте також: Філарет підтвердив "немислимі" доходи РПЦ від України

Не випадково на всіх мовах православ'я називається "ортодоксією". Це ортодоксальна церква. А ортодоксальна церква - це церква традиції. Традиція така, що колись столицею Візантії був Константинополь. І хоча Візантії вже давним-давно немає, традиція зберігається. Константинопольська церква вважається церквою-праматір'ю інших православних церков, першою серед рівних.

У кожної з помісних церков можуть бути свої проблеми в стосунках із Вселенським патріархатом. Вони непрості у всіх. І у Грецької, і у Єрусалимської, і у Антіохійської, і Грузинської, і у багатьох інших. Але ніхто з них, за винятком Москви, не бореться за право називатися "Третім Римом". Конфліктувати з Константинополем в зв'язку з позицією Москви ніхто не збирається.

Інша справа, що там є багато усіляких підводних течій. Московська патріархія - це складна структура. Є різні крила, різні угруповання. Наприклад, серед російських політиків є багато фігур, якими опікуються священики або ієрархи РПЦ, які стоять на значно більш консервативних правих позиціях, ніж патріарх Кирил. І з цієї точки зору розрив, можливо, не довгий, євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом для Кирила означає різке посилення власних позицій і різке ослаблення правих і ультраправих сил всередині РПЦ. Тому що ці сили домагалися значно більш радикального рішення - вони хотіли, щоб цей мінський синод оголосив Константинопольський патріархат мало не таким, що впав в єресь. І домагалися того, щоб на цьому засіданні синоду мало не була проголошена анафема патріарху константинопольському і всьому Вселенському патріархату. Це рішення не пройшло.

Читайте також: Розкол РПЦ і Константинополя. Який сценарій уготований Україні? Думка Андрія Зубова

Одна цікава деталь. Всі ці політики, про які я говорю, які стоять на позиціях правіше Путіна, який би він не був рогатий і хвостатий, але є в Росії політики набагато більш рогаті і хвостаті, ніж він. І всі вони опікуються, повторюю, священиками і ієрархами РПЦ, які теж займають вельми і вельми консервативні позиції. Такі ультраправі православні фундаменталісти.

Про них часто говорять як про членів так званого неформального "Афонського братства". Вони їздять на святу гору Афон, як на роботу ходять. А всі афонські монастирі перебувають під юрисдикцією Константинопольського патріархату. Якщо РПЦ оголошує розрив євхаристійного спілкування з Константинополем, то всі ці колишні і нинішні путінські друзі втрачають таку можливість. Не можуть вони більше їздити на Афон.

А це означає насправді різке ослаблення того крила російського політичного класу, який вже де-факто зрісся з правим крилом всередині РПЦ і який вже давно виношував план відсторонення патріарха Кирила від престолу і висунення на пост глави РПЦ іншого, більш консервативного ієрарха. Ці люди зазнали істотної поразки.

Розумієте, як би ми не ставилися до патріарха Кирила, але в минулому він був одним з найяскравіших представників ліберальної, прозахідної екуменічної течії РПЦ, улюблений учень легендарного митрополита Никодима Ротова, який свого часу розглядався як висхідна зірка російського православ'я, який зможе його модернізувати і наблизити до вимог кінця ХХ століття. Він був слабкий здоров'ям і увійшов в історію тим, що помер прямо на аудієнції у Папи Іоанна Павла I- того самого Папи, який провів у Ватикані трохи менше місяця.

Митрополит Ротов і його учні, в тому числі патріарх Кирил, завжди розглядалися як люди, що виступають за модернізацію РПЦ, в тому числі за встановлення нормальних відносин з Ватиканом і так далі. Але в той же час, вони виросли в радянські часи, коли доводилося зважати на ЦК КПРС, з КДБ, коливатися разом з генеральною лінією партії і підлаштовуватися під капризи влади.

Читайте також: Як уникнути кровопролиття через Томос? Думка Дмитра Тимчука

Тому пропутінська лінія, яку проводить зараз патріарх Кирил, це, на мій погляд, суто тактичне явище. Ось пом'яніть моє слово. Він, звісно, людина немолода, але, якщо у нього здоров'я вистачить, піде Путін - і ми побачимо зовсім іншого Кирила. Який сам приїде до Києва миритися і налагоджувати нормальні відносини з майбутнім керівництвом єдиної помісної незалежної української православної церкви.