Урок Джорджеску для України. І яка роль у цьому Росії?
Конституційний суд Румунії має ухвалити рішення щодо участі переможця скасованого першого туру виборів президента країни Келіна Джорджеску в новому голосуванні. Напередодні, 7 березня, Джорджеску, якого підозрюють у контактах з Москвою, знову висунув свою кандидатуру.
Історія із несподіваною перемогою Джорджеску у першому турі виборів президента Румунії стала одним з найбільших випробувань не тільки для демократії цієї країни, а можна сказати, що й для всієї Європи.
Вона продемонструвала, що за допомогою нових інформаційних технологій, навіть без організованої передвиборчої кампанії можна за короткий час стати фаворитом виборів. І при цьому для більшості тих, хто голосує за такого кандидата, сам він залишається загадкою – перемагає хіба що образ у соціальних мережах!
Румунські журналісти все ще не можуть зрозуміти, як таке взагалі могло статися в їхній країні.
"Як вийшло, що така кількість людей виявилася причетною до фальсифікації на президентських виборах 24 листопада, а спецслужби нічого не помітили? Як Росії вдалося організувати цей процес, а служба зовнішньої розвідки Румунії і вухом не повела? Чи немає тут зради в цих структурах – або ж служби, відповідальні за безпеку країни, просто неефективні? Парламент зобов'язаний ініціювати серйозне розслідування щодо спецслужб – і виявити причину того, що сталося" – це питання, яким задається письменниця і журналістка Сабіна Фаті, є одним з найпоширеніших.
Колишній президент Траян Бесеску ставить в центр свого аналізу питання російського шпигунства в країні, безпосередньо повʼязаного із успіхом Джорджеску.
А історик Маріус Опря взагалі вважає, що близький співробітник Джорджеску був агентом ГРУ. І тут, знову-таки, виникають питання до румунських спецслужб, які зацікавились особистістю кандидата тільки після того, як той опинився у кроці від президентського крісла. А щоб було, якби не опинився, а скажімо зайняв би третє місце? Тоді погляди Джорджеску нікого б не цікавили?
Повчальна історія для України
Для України вся ця історія із Джорджеску є повчальною хоча б тому, що в самій Україні проросійські політики якось особливо й не ховалися, ба більше – орієнтація на Кремль була майже всі роки української незалежності запорукою політичного успіху.
А тепер Віктор Медведчук, колишній очільник Адміністрації президента України і віцеспікер парламенту, опублікував у виданні "Комсомольская правда" пропагандистську статтю, у якій спростовує сам факт існування Української держави й закликає до приєднання українських земель до Росії.
А Андрій Деркач, колишній депутат Верховної Ради України, став членом Ради федерації – верхньої палати російських Федеральних зборів.
Таких прикладів можна було б навести чимало, але, знову-таки, якщо у Румунії стосунки із Росією є швидше компроматом, в Україні вони довго вважалися справжньою перевагою. І присутність навіть у нинішньому "воєнному" скликанні Верховної Ради багатьох депутатів зі шлейфом російських політичних звʼязків – непоганий доказ цієї тези. Україна є стратегічно важливою для Росії і вона витрачала гроші і політичний ресурс для дестабілізації й упокорення сусідньої держави.
Цікавість до Румунії в цій самій логіці. Румунія підтримує Україну, є однією з ключових транзитних держав, зацікавлена у стабільності і європейській інтеграції Молдови та має вихід до Чорного моря зі стратегічним портом у Констанці.
Плакат, на якому зображений керівник Росії Володимир Путін і Келін Джорджеску, який пройшов до другого туру на виборах президента Румунії, на акції протесту в румунській столиці. Бухарест, 25 листопада 2024 року
Звісно, у такій країні непогано було б мати "свого" президента! І це при тому, що "операція Джорджеску" ще не добігла до свого закінчення і у Кремля можуть бути резервні кандидати на випадок його усунення з президентської кампанії.