У війні на виснаження цивільне населення — найслабша ланка

Реалії поствійни згенерують наратив "поразки" в Україні. Навіть, якщо її у повному значенні й не буде. Політики будуть змагатися за приклеювання вини один до одного.

Сенсом народного тренду стане бажання колективного українця від'єднатися від цієї вини взагалі. Це Захід, Зеленський, Рада, еліти, Путін, Трамп, але тільки не народ України.

У війні на виснаження цивільне населення — найслабша ланка. І вона зараз найлегша мішень воєнної машини Росії.

У Клаузевіца є просто феноменальне чітке спостереження: "Діяльність на війні ніколи не буває спрямована тільки проти однієї лише матерії; вона завжди також спрямована проти моральних сил, що дають життя цієї матерії, і відокремити одне від іншого неможливо".

Моральні сили України — це мобілізація, повага до ЗСУ, волонтерська співучасть, донати, військові податки, оборонна індустрія. Якщо її роз'їсти — перемога буде у ворога дуже швидко.

Проблема в тому, що через нерозуміння вирішального моменту історичного часу для держави, корупційні витівки чиновників, безкарні перегини в діяльності ТЦК, політичні ігри влади, катастрофічне ігнорування значення власного ОПК роблять "моральні сили" України від'ємними своїми ж діями.

Чи можна на цьому етапі зупинити занурення у шахту поразки по гіпотенузі фантомної віри в самообманну перемогу? Той, хто знає більше про війну — точно знає відповідь на це питання.