Варфоломій заганяє Кирила в кут і готовий відібрати у нього УПЦ МП - Голишев

Незважаючи на безліч обнадійливих заяв, надання Православній церкві в Україні статусу автокефальної (Томосу) виглядає досить сумнівним. Все, що робить в цьому напрямку Константинопольський патріархат, насправді є елементом "війни" патріарха Варфоломія і Московського патріарха Кирила за право представляти "повноту православ'я" в світі.

Ідеальним варіантом для української церкви був би перехід УПЦ МП під омофор Константинополя, тим більше що де-факто Москва вже надала цій церкві автономію. Таку думку у другій частині інтерв'ю UAportal висловив російський публіцист, блогер, аналітик, автор дослідження "Personal Jesus" Володимир Голишев.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Після вбивства Захарченка у Кремля залишається два варіанти - російський публіцист

- Ви бачили це веселе відео, де патріархам Варфоломію і Кирилу пропонують склянки з водою...

- Так, я знаю, чим закінчилася ця безглузда історія. Це було дуже нерозумно - спробувати зліпити той фейк, який спробували зліпити. Уявіть: ви прийшли до когось в гості. І раптом у вас з-за спини вискакує якийсь чоловік у сірому піджаку і починає господарів пригощати! Такого ж не може бути.

Це абсолютно очевидно, що людина, яка обходить з напоєм присутніх - представник господарів.

- Тим не менше, вам не здається, що патріарх Варфоломій знаходиться в небезпеці? Ось-ось має вирішитися питання з Томосом для української церкви. Ви знаєте, який тиск чинить РПЦ на Константинопольський патріархат і особисто на патріарха. Ви не вважаєте, що в хід можуть піти найрізноманітніші інструменти?

- Ні, я не вважаю, що в хід підуть найрізноманітніші інструменти. Я просто інакше дивлюся на це питання - на автономію, на Томос і все інше.

Подумки абстрагуйтеся від того, що в центрі знаходиться Україна, її історична автономія церкви та інше. Подумки поставте себе на місце Варфоломія і Кирила. Зараз вони знаходяться в найжорстокішому конфлікті - кожен з них претендує на те, щоб символічно представляти повноту православ'я. Варфоломій для цього скликав Всеправославний собор на Криті, Гундяєв всіляко намагався зірвати цей собор.

- Зачекайте, а хіба Константинопольський патріарх не є "першим серед рівних" в Православній церкві?

- Це умовності. Ні, він не "перший серед рівних". Просто серед давніх церков Константинопольська має першість за честю. З тим же успіхом можна сказати, що президент Греції - найвпливовіша людина, тому що Давньогрецька цивілізація... Або президент Італії, тому що Римська імперія... Це все несерйозно.

Йдеться про сьогоднішній політичний вплив.

Так ось, собі в союзники Гундяєв записав Папу Франциска, з яким зустрівся в Гавані. І той з ним зустрічався як з лідером православного світу - саме так він Гундяєва і назвав.

- Можливо, ви не знаєте, що у Папи Франциска з патріархом Варфоломієм прекрасні особисті відносини. Вони часто беруть участь в спільних заходах і демонструють максимальну дружелюбність один до одного.

- Так, тільки в критичний момент для Варфоломія він влаштував зустріч з Гундяєвим під камерою і назвав його лідером православного світу. У той момент, коли це було максимально боляче для Варфоломія.

Так що, хто з ким зустрічається в даному випадку не має значення. Франциск виступив в якості союзника Гундяєва, у них якісь свої терки. Мабуть, ці терки настільки важливі для Франциска, що в даному випадку він виступив на боці Гундяєва.

І ось у Варфоломія з'явилася можливість дати "отвєтку". Те, що ми бачимо зараз, можна назвати так: "Варфоломій завдає удару у відповідь" і заганяє Гундяєва в кут.

Я впевнений: для Варфоломія українське питання не є питанням принципу. Це просто удар у відповідь. Наскільки далеко він зайде, ми насправді не знаємо. Відомо тільки, що швидко Гундяєв цю проблему вирішити не зміг. Він злітав до Стамбула, думав, що цей процес він зупинить, що вони потиснуть один одному руки, про щось домовляться, поцілуються, і у них буде мир-дружба. Ні. Варфоломій продовжує силову гру, продовжує заганяти Гундяєва в кут.

І тут виникає питання: як технічно це буде здійснюватися, якщо Варфоломій в цьому напрямку зайде до кінця. Чим далі в ліс, тим більше питань.

Але знаєте, що було б правильно і добре? Якби Українська православна церква Московського патріархату розкололася. Для вас не секрет, що фаворит покійного блаженнішого митрополита Володимира Олександр Драбинко налаштований патріотично, проукраїнські. В УПЦ МП є досить проукраїнські налаштованих єпископів, священиків...

Зараз такі люди залишаються на вулиці, тому що їм рука ніким не протягнута. УПЦ Московського патріархату вся цілком зараз записана в "шпигуни Москви". Вони зараз навіть заїкнутися не можуть про те, щоб перейти під константинопольський омофор.

- Але у цих людей своєрідний протест. Вони проводять служби українською мовою.

- Можна служити українською. Ще блаженніший Володимир українізував богослужіння. У цьому немає ніякого протесту, немає ніякої проблеми.

Протест полягав у тому, що багато священиків УПЦ МП відмовлялися поминати Кирила за богослужінням, але їм дозволили цього не робити (28 грудня 2015 року предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій як виняток дозволив не згадувати патріарха Кирила під час служб, якщо це викликає конфлікти і непорозуміння, - UAportal).

Де-факто Московський патріархат уже надав автономію Українській православній церкві. І було б правильно, якби цілком канонічна, цілком шанована в православному світі Українська православна церква Московського патріархату частково або в повному складі, що краще, попросилася б під константинопольський омофор.

На цьому грунті вони могли б примиритися зі священиками Київського патріархату та прийняти їх в сущому сані, туди могла б увійти Автономна церква.

- Що б дав цей крок?

- Що канонічна, всіма визнана церква поміняла б омофор - з-під московського перейшла б під константинопольський. Цей перехід був би ідеальний з точки зору перетікання парафій від Московського патріархату до Константинопольського. Це було б канонічно, красиво, і всім православним світом сприйнялося б без питань.

Але зараз склалася дуже неприємна ситуація, коли всіх в УПЦ МП записали в "шпигуни Москви", що абсолютно не відповідає дійсності. Виходить, і парафіяни цих храмів - теж "шпигуни Москви"? Але вони зовсім не шпигуни. Просто вони все життя ходили в ці церкви. В даному випадку я маю на увазі будівлі церкви.

- Деякі з них навіть не в курсі, що це УПЦ МП.

- Так. Вони навіть не усвідомлюють. Люди просто ходять до церкви, і питання церковної політики для багатьох просто недоступні.

- Ви вважаєте, якби частина УПЦ МП перейшла під омофор Константинополя, це можна було б розглядати як перемогу патріарха Варфоломія над патріархом Кирилом?

- Так, він отримав би можливість красиво, без скандалу і складнощів здійснити те, про що ми зараз говоримо. Але так як УПЦ МП зараз знаходиться в такій ситуації, що там розкол всередині практично неможливий, будь-який єпископ, будь-який священик відразу ж буде оголошений зрадником.

Тому Варфоломій опинився в ситуації, що реалізувати свій план він може, тільки де-факто легалізувавши Філарета. Про Автономну церкву ми зараз говорити не будемо - вона дуже нечисленна.

Томос, Помісна церква і так далі - звучить все це дуже красиво. Але де-факто це означає, що Філарет з патріарха України-Русі перетвориться на митрополита, а повну відповідальність за його дуже сумнівну організацію з дуже поганою репутацією раптом візьме на себе Константинопольський патріархат.

Цей сюжет здається мені малоймовірним. Я насилу собі уявляю, щоб на цю авантюру Варфоломій в реальності пішов. Але я легко можу собі уявити, що він буде цим загрожувати і шантажувати Гундяєва і використовувати можливість реалізації цього сценарію в якості інструменту тиску на нього.

В даний момент йде церковно-дипломатична гра, і я б особливо не сподівався щодо Томосу, автономії і всього іншого, тому що в плані практичної реалізації це виглядає дуже сумнівно.

- Як ви оцінюєте небезпеку, яка в цій ситуації може загрожувати патріарху Варфоломію фізично?

- Це все несерйозно і малоймовірно. Мені здається, трохи в шпигунів загралися. Якби такі інструменти застосовувалися в церковній політиці, то Філарет точно не дожив би до нинішніх своїх років.