Мешканці ОРДЛО вимагають від Росії їх утримувати
Прочитала новини з колись рідного міста (нагадаю, це Довжанськ, Луганська область), реготала так, що розлякала горобців на паркані. Тому сьогодні захотілося трошки похвалити колишніх земляків, бо реально підняли настрій.
В соцмережах ОРДЛО масово вигулькують тексти-повідомлення одного типу "если россия взяла нас на содержание, пусть оплачивает все".
От, пару прикладів залишу у скринах. "У меня предложение для российских городов, которые курируют Свердловск (так містяни вперто називають наше місто, яке після декомунізації носить назву Довжанськ), Красноярск, Хакасия, Тува, почему бы вам не спонсировать поездки и участие наших детей на соревнования, ведь это будущее Свердловска".
"Подскажите, куда обратиться, чтобы Красноярский край отремонтировал и другие школы искусств, а не только ту, что в центре".
Боже, яке гарненьке, – так й заволала я, лякаючи своїх кіз. Почала шукати щось подібне й отут мене просто накрило регітом.
Ай, донбасяни, ай, молодці! Чого тільки не просять у своїх кураторів.
Й "посадить местную власть, они воруют много". Й "немедленно обеспечить жителей города водой". Улюблене "обращение к губернатору Красноярского края об обеспечении чистоты обочин дороги Партизан-Свердловка". Багато про "защиту стариков и выплату нормальной пенсии". Є трохи "посадить соседа алкаша или забрать его на войну".
Прохання до "царя" тут пишуть з 2014-го року. Ось тепер до "царя" не достукалися, тепер пишуть його "феодалам", яких "цар" поставив керувати своїми рабами.
Усі комунальні негаразди в ОРДЛО покладають на місцеву владу колаборантів, навіть, якщо це рішення росії. Віра в те, що "бояри погані-цар хороший", в ОРДЛО перевищує віру в святе писання.
На Красноярський край, Хакасію та Туву в ОРДЛО покладають великі надії. Це з розряду "прийдет настоящий, крепкий хозяйственник и наведет порядок".
Тобто це повне визнання того, що самі "народи Донбасу" порядок навести у себе не можуть, чекають, що це зробить хтось. Тому тут така потреба у "крепких хозяйственниках". Шахтарі, які звикли працювати виключно під наглядом бригадира, який розмовляв командно-лайливим тоном, так й не змогли зрозуміти свободу й незалежність.
Порядок так й не прийшов, зате прийшли сміття, безводдя, безробіття та беззарплаття.
Тому в ОРДЛО так покірно сприйняли владу колаборантів, потім владу кремля, потім владу кадирівців, тепер владу бурятів.
В ОРДЛО навіть не питають, чому саме ці регіони наказом путіна призначені "кураторами" ОРДЛО.
Не москва, ні найближчий Ростов, а північні занедбані регіони.
Тива, чи, як кажуть росіяни Тува, в ОРДЛО вже має певний контингент населення, який, ще трохи й перевищить по кількості місцеве.
Взагалі вихідці з Красноярського краю. Хакасії та Туви, займають в ОРДЛО привілейовані місця. Фінанси, управління, викладання, керівні посади. Росіяни скуповують в ОРДЛО нерухомість, привозять сюди сім’ї.
ОРДЛО дуже швидко заселяється вихідцями з росії. Інколи мені здається, що путін просто уміло та навмисне знищує корінне населення, щоб заселити ці території росіянами, які б, вразі повернення цих територій під контроль України, були б такою собі соціально-суспільною бомбою, яка б просто продовжувала знищувати Україну, як це весь час роблять родини тих, кого з росії завезли в Україну після Голодомору та геноциду українців.
Але повернемося до забаганок мешканців ОРДЛО, які мене так розсмішили.
Раніше мешканці ОРДЛО свято вірили, що усі і блага світу вони отримають, як тільки стануть частиною росії чи "независимыми народными республиками".
Розмови про те, що як тільки вони проголосують за вступ до росії, путін їм усе дасть безкоштовно, тут вирували з самого початку війни.
Проросійсько налаштовані мешканці Луганської та Донецької областей мріяли про те, що путін кожному з них особисто дасть, виконає їх мрію, наділить певними повноваженнями, щось подарує, ну, з соціального, так це будуть безкоштовний газ, світло, вода, інші комунальні послуги, а ще великі пенсії, пільги.
Кожен вигадував собі сам отой самий "бокс мрій", який мав йому надати путін. Але, чомусь на голову бідних любителів росії посипалися лише воші, сміття, та земля почала набиратися кров’ю, через кількість закатованих та вбитих.
Згадки про колишнє життя в Україні в ОРДЛО викликають лише злість та розчарування. Бо ж "под режимом хунты" тут чомусь працювали шахти, з кранів текла вода, на картки приходила пенсія та зарплата.
Пройшло 10 років окупації й мешканці ОРДЛО вже не мріють, що "цар" щось дасть, тепер мріють, щоб феодал, якому "цар" їх продав, виявить хоч яку милість.
Хоча, от в дечому мешканці ОРДЛО праві. Окупувавши частини Луганської та Донецької областей, росія мала взяти на себе усі виплати, усе ремонти, усе будівництво, усе утримання цих територій.
Тому мені подобається оце завзяте ордлинське "дайте и оплатите".
Воно буде зростати й зростати, вимог та роздратування буде ще більше, бо інфанти Донбасу просто так звикли жити. Тут давно лунало "Киев нам должен". Тепер лунає "москва нам должна" й при зміні влади знову буде лунати "Киев нам должен".
Дуже схоже на казку про золоту рибку. Зрештою мешканці ОРДЛО залишаться біля розбитого корита. Але, вибачте, не можу нічого з собою зробити, оце ордлинське "бариня лягли и просють", тобто "дайте и оплатите", виглядає ну дуже смішно.