3 роки до щастя. Тарас Чорновіл про світле майбуття України та перепони на шляху до нього

Президент Порошенко заявив: "Найгірші випробування залишилися позаду". Він пообіцяв перетворення країни на регіонального лідера, на "державу успішних, заможних і щасливих людей". За його словами, максимум, через 3 роки українці побачать на власні очі, що їхнє життя реально покращилося. Невже настільки оптимістичний прогноз має реальні підстави чи мова тут про звичайний передвиборчий піар?

"Український виборець може постаратися зробити так, щоб це неможливо було зробити взагалі ніколи", - сказав в коментарі UAportal політичний експерт Тарас Чорновіл і поділився своїм поглядом на оптимістичний прогноз Порошенка.

Дійсно, коли наближаються вибори, наша логіка говорить про те, що треба менше слухати політиків. Тому я б узяв ці тези Порошенка і наклав їх на заяви міжнародних експертів, які спостерігають за Україною і яких не можна назвати надто лояльними до української влади. У такому випадку можна говорити про більшу чи меншу об'єктивність.

Коли президент говорить, що ми пройшли найважчу частину шляху і вийшли на плацдарм, з якого може йти нормальний старт розвитку, я розділю це на безпекову складову і на складову економічного зростання, адже тільки слідом за економічним зростанням може рости і соціальна складова.

Читайте: Зеленський – не Голобородько і не головнокомандувач: Чорновіл про дику маніпуляцію шоумена

Коли ми говоримо про безпекову складову, ми бачимо зовнішній фактор. Мюнхенська конференція з безпеки, недавнє засідання НАТО, кілька помітних засідань, що відбулися в Євросоюзі останнім часом – кардинальна зміна риторики.

Ще до недавнього часу всі намагалися розповісти, що в Україні все винні в "українському конфлікті" - використовувалося саме слово "конфлікт". Була зовсім інша логіка висловлювань, Росія все одно залишалася партнером тощо. На сьогоднішній день Меркель, якій було необхідно врятувати ідею "Північного потоку-2", намагалася це компенсувати більш жорсткими пропозиціями і заявами щодо дій проти Росії.

Логіка всіх останніх заяв зводиться до наступного: Росія – загроза, Росія – агресор, Росія – країна, яка фактично кинула виклик всій західній цивілізації. І це стало основою.

Що це дало для нас і чому я це накладаю на заяву президента? З однієї-єдиної причини: тому що реально вистояти, якби Європа стандартно демонструвала свою відстороненість, як це було під час першої української революції 100 років тому, було б неможливо.

Читайте: Тимошенко програє Порошенку? Чорновіл назвав вагому причину

Тоді європейці говорили: вони там самі якось розберуться. А паралельно озброювали армію Галлера, яка йшла захоплювати Західно-українську Народну республіку, підтримували білі російські руху, що знищували південь України і зруйнували там перші паростки української державності.

Якби ми зараз мали ситуацію, аналогічну тій, яка була 100 років тому, ця фраза Порошенка була б фантазією, яка не має жодних підстав.

Але насправді за ці роки в чомусь завдяки самому Порошенку, в чомусь завдяки зарозумілій тупості і нахабству російської політики вдалося досягти певних речей, які призвели до того, що в світі з'явилося розуміння: Україна тут на передовій, але це війна вже не проти України, а проти світу, і Росія тут не зупиниться. І тому краще тиснути на Росію зараз – в момент, коли вона ще не проковтнула Україну і не вийшла на межі Європейського союзу.

Читайте: Велика дуля: Тарас Чорновіл про перше місце Зеленського в президентському рейтингу

Таким чином, ми маємо передумови в безпековій сфері, щоб, не побоюючись масштабних наступальних операцій Росії, продовжувати розвиватися. А це основне питання – чи не будуть зупинені реформи елементарним простим способом: напад РФ, бомбардування основної базової інфраструктури. Умовно кажучи, знищити греблі на Дніпрі, мільйон загиблих тільки в результаті самого паводку і повне знищення української економіки, тому що інфраструктура буде просто знищена.

Тепер у нас є певні гарантії, що цього не станеться в силу зовнішньополітичних чинників, в тому числі і нашої зовнішньої політики. Тому в цьому плані президент, загалом, правий, тому що вибудувалася така система.

Російський ведмідь може зробити дуже несподівані речі, абсолютно ірраціональні, але, як казав колишній співробітник Путіна, кадебіст Швець, "Ви серйозно думаєте, що Путін, який робить підтяжку обличчя, розв'яже ядерну війну? У нього від страху ботокс потече". Тому насправді, основи для цього є.

Коли президент говорить про те, що за 3 роки ми зможемо вийти на зростання, мені здається, тут є надмірний оптимізм. Але дивимося на об'єктивну складову.

Читайте: Вакарчук - сирий матеріал: Чорновіл про те, як співак зіграв на користь Порошенка

Об'єктивна сторона дає підстави про це говорити, тому що у нас є висновки МВФ щодо напрямків розвитку українських реформ, і в основному вони позитивні. Ми маємо висновки функціонерів Євросоюзу. Вони абсолютно позитивні. Деякі речі вони говорять навіть з пієтетом. Наприклад, про реформу армії вони говорять з особливим пієтетом. Про антикорупційну реформу говорять: те, що можна було зробити за стільканадцять років, ви зробили набагато швидше. Про реформу в медицині відгуки позитивні, про плани приватизації відгуки позитивні.

Тобто насправді, той напрямок, який збудований і який повинен був би привести до таких змін протягом 3 років, за тими параметрами, які оцінюють західні партнери, це можливо. Є законодавче забезпечення, обраний правильний напрямок реформ.

Але коли президент говорить про 3 роки, у мене виникає питання, наскільки це реалістично. З об'єктивної складової – абсолютно реалістично, тому що є речі, які вже зроблені.

А далі ми виходимо за рамки впливу президента. Президент на 100% контролює сферу безпеки і дипломатичну сферу, і президент як політичний лідер країни, як неформальний лідер своєї політичної сили, який може розраховувати на свою фракцію в парламенті, може моделювати і пропонувати вектори в розвитку економіки. Він може вносити якісь законопроекти, а якісь – ветувати. Тобто він учасник цього процесу. Але він не керує і не здійснює цей процес.

Читайте: Коли Путін піде в пекло: Тарас Чорновіл про дружбу з РПЦ і росіянами

А тепер ми переходимо до більш складної структури, яка називається Верховна Рада України.

Ми бачимо, як вона працює? Бачимо. Коли з'являються речі, за які не можна не проголосувати, тому що просто суспільство не пробачить, в залі знаходиться 360 осіб, і вони красиво голосують. Але коли заходить питання про основні реформи, подивіться, який опір включається.

Ці реформи зі скрипом запустилися, а далі кожна з них повинна мати продовження. У кожній з них треба виправляти дрібні помилки, які виявляються по ходу, ухвалювати додаткові закони, в тому числі щодо судової реформи – закон про те, щоб Вищу раду правосуддя можна було профільтрувати по об'єктивних факторах. Можна це зробити? Можна. Ухвалить його Верховна Рада? Я вам наперед кажу: не ухвалить. Тому що кожен думає про себе, про свої інтереси.

Судова реформа дуже важлива, без неї не буде розвитку, тому що суд – це незалежний арбітр. Потрібно, щоб ця реформа опустилася до рівня апеляційної та першої інстанції. Для цього потрібно дещо змінити в законодавстві про судову реформу. Але Рада не проголосує за ці зміни. Це означає, що судова реформа застрягла на рівні Верховного Суду і далі не піде. Можна за 3 роки це зробити? Сумніваюся.

Читайте: РПЦ, ви взагалі існуєте? Тарас Чорновіл довів неканонічність Московської церкви

А далі ми втягуємося в велику приватизацію. Стрибок можливий тільки в тому випадку, якщо в сільськогосподарський сектор заходять реальні гроші і там з'являється реальний власник. Для цього треба запустити ринок землі. Що відбувається в Раді? Вони там вже зібрали своє аграрне лобі, яке, напевно, вже купило до 300 голосів, яке тупо блокує запуск ринку землі.

Щоб зробити за 3 роки те, про що сказав президент, той же аграрний сектор необхідний, тому що для України він є знаковим.

Тому, коли я беру цитату президента і накладаю її на об'єктивну складову, яку я порівнюю з заявами західних лідерів, і суб'єктивну складову – український парламент, українські політичні сили, український виборець, який падкий на популізм і який вибере невідомо який парламент восени – у мене з'являється більше песимізму.

Але, думаю, ситуація буде не настільки фатальною, хоча, наступна Верховна Рада, напевно, буде ще гірша, ніж та, яку ми маємо сьогодні.

Тому я вводжу коефіцієнт. Теоретично те, про що сказав президент, можна зробити за 3 роки, практично – трохи більше. Але український виборець може постаратися зробити так, щоб це неможливо було зробити взагалі ніколи.