Через 2-3 роки Україна буде залежати від західних партнерів ще більше

Кажуть, Зеленський дуже не любе наших західних партнерів. І їхні поради. Як Янукович, який дуже не любив нічого робити під тиском. Ось сильно не любить. Прям до того, що якщо посли G7 скажуть, що не треба стрибати з моста, то він обов'язково стрибне. Особливо якщо на 1 + 1 скажуть, що немає більшої доблесті і ніщо так не допомагає рейтингу, як стрибок з моста. Або відразу з 9-го поверху.

Залишимо на секундочку думка, що мова йде про наших союзників, які стримують агресора і не дали нам потрапити в дефолт. Ось такий от підхід у президента. Ніхто йому не указ. Він сам краще за всіх знає, а якщо не знає, то Єрмак підкаже.

Але справа в тому, що чим більше президент робить навпаки, тим більше Україна буде залежати від Заходу через 2-3 роки, до кінця його президентського терміну.

Чому? Тут питання, від чого виникає залежність. Чи не наркотична, як може подумати Шарій, відважно досліджує продукти життєдіяльності президента, а заодно і половини Одеси. Йдеться про економічну залежності.

Чому Україна залежить від МВФ. Чому раз по раз повертається до Фонду? Через економічну несамостійність. Нам не вірять інвестори. І в нас не вірять інвестори. Чому? Чому Чехія Чи не залежить від МВФ, а Україна залежить? Чому Польща не потребує МВФ, а Україна потребує?

Все просто. Польща провела реформи, а Україна ні. Чехія один раз повністю виконала програму МВФ, а Україна ні. Україна вічно робить навпаки. Чи не повторює шлях успішних сусідів, а вигадує кожен раз свій особливий український шлях. Винаходить кожен раз свій український велосипед. Причому завжди один і той же. До якого підштовхують Україну олігархи і носії сакральної мудрості – міцні господарники.

І зараз ми знову відкидаємо здоровий глузд, знову обираємо шлях курця. І. Якби на світі існували масони, які хочуть взяти Україну під контроль, то немає для них кращої політики, ніж не заважати. Чи не заважає Україні знову бігти по улюбленим граблях.

І ось зараз ми знову відкидаємо реформи, знищуємо паростки нормального економічного шляху, руйнуємо незалежні інститути. І Ми можемо собі це дозволити в моменті тільки тому, що накопичили запас міцності за останні 4 роки. Роки реформ, коли ми нарешті вперше за свою історію робили правильні речі. Високі резерви НБУ, низьке боргове навантаження – це все те, що ми отримали завдяки МВФ і співпраці з ним. У нас вперше замаячила на горизонті реальна перспектива відмовитися від МВФ. Для цього треба було просто повністю виконати програму МВФ.

Але ми йдемо іншим шляхом. І робимо неминучим швидкий криза (просто тому що ми вже так робили і це вже призводило до результату), коли ми знову приповз до МВФ. І робимо це руками (головою) президента Зеленського, який на дух не переносить наших західних партнерів.

Ось такий от він, парадокс Зеленського.