Членство в НАТО. Який висновок можна зробити після заяви нового генсека Альянсу
Генсек НАТО Марк Рютте заявив, що Україна приєднається до Альянсу як його 33-й, або 34-й член у майбутньому. Єдина країна, яка може нас випередити – Боснія. Яка має ПДЧ з 2018 (нам, нагадаю, воно не треба з 2023).
Так от. Україна і Боснія – це яскравий доказ, що вступ до НАТО це не про реформb (які нам необхідні), не про демократію і не про справедливість. 2017 до НАТО доєдналася наглухо корумпована, тіньова Чорногорія. 2009 року – Албанія, яка була далека навіть від свого сьогоднішнього стану і точно далеко позаду України зараз.
А от Україні і Боснії вкрай не пощастило. Бо вступ в НАТО це все про чисту політику і політичні ризики. Україна і Боснія їх заручники. Причина, чому Україна і Боснія мають проблеми зі вступом в НАТО дуже схожа: путінський режим і наслідки його впливу.
Україна воює з Росією. І брати Україну в НАТО – це приймати на себе ризики. Треба воля. Треба залізна воля, навіть якщо настане якась заморозка. А з волею і рішучістю зараз в Європі і США доволі великі проблеми.
У Боснії інша проблема – там є рак, який називається Республіка Сербська. Яка є рівноправним субʼєктом федерації з Федерацією Боснії і Герцеговини. РС – частина федерації, має право голосу у зовнішній політиці і погрожую одночасно з цим відокремитись від федерації. І очолює її кончений Милорад Додик.
Звісно, найбільшим донором політичної програми Додика є режим у Росії, який хоче більше нестабільності. Якщо взяти Боснію з РС у своєму складі – можна получити трікстера, гіршого за Угорщину. Просто тому що країна стане проблемою не через лідера, а через хаос ухвалення рішень. Бо президент РС є рівноправним у федерації президенту БіГ. Тому якщо тренд на Додіка у Республіці Сербський впаде (так може бути) або якщо вона таки відокремиться від Боснії – Боснія встрибне вперед України. Якщо ні – то ні.
Політичної волі прийняти в НАТО Боснію і Україну (що реально допомогло подолати нашим країнам внутрішніх та зовнішніх ворогів) немає, але цим можна грати. Тому так, коли президент України (інституція, а не персона) тисне на наших союзників і постійно довбить їх питанням про НАТО – він правильно робить. Навіть якщо вам не подобається особисто Зеленський.
Бо це працює як з кампанією початку війни "закрийте небо". Всі хто починав ту кампанію і вів її чудово розуміли що "закритого неба" не буде. Але під це можна вибити першу артилерію і інше важке озброєння. Щоб віддовбалися.
Зараз диспозиція та саме. НАТО наразі може статися як диво-бонус. А зброя і гроші для покращення перемовних позицій (як мінімум) і повноцінної перемоги (як максимум) нам треба.
Так, власне, це і працює. Вимагай 120%, тримай в голові 100, а успіхом буде 50. З цим і працюємо.