Золотов з Навальним - це цікава історія, - Радзіховський

Російського опозиціонера Олексія Навального... викликали на дуель. Так несподівано на звинувачення в корупції відповів глава Росгвардіі Віктор Золотов. "Він вже завдав удару Навальному, і завдав удару в сонячне сплетіння. Удар правильно розрахований і досить точний", - заявив у другій частині інтерв'ю UAportal російський журналіст Леонід Радзіховський.

Він поділився своєю думкою щодо мотивів, перспектив і наслідків можливої "дуелі", а також висловився з суто українських питань - надання автокефалії православній церкві в Україні і напруженої ситуації, що склалася в Азовському морі.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: "Злісний фарс": Радзіховський про Жириновського, протести і єдиний козир Путіна

- Чи буде дуель? І що, на вашу думку, означає вся ця історія?

- Так, це цікава історія. І дивна, нічого не скажеш. По-перше, дивно те, що Золотов місяць мовчав з моменту публікації Навального. Потім він пояснив, що був у відрядженні. Але це теж якось безглуздо звучить - в будь-якому місці є інтернет. Навряд чи він 24 години на добу з автомата десь відстрілювався. Відповісти можна з будь-якого місця.

По-друге, Навальний в даний момент знаходиться в якійсь казенній установі. Ось там-то інтернету немає і, відповідно, Навальний йому відповісти не може. Не зрозуміло, чому Золотов не дочекався, коли Навальний хоча б вийде на свободу? Може, він хоче прийти в камеру і побити Навального там?

Щодо основного змісту, теж справа дивна. Якби справа дійшла до бійки, то, звісно, Золотов Навального б побив. Це абсолютно очевидно, він старше Навального, але це не має жодного значення. Він постійно тренується, явно у відмінній фізичній формі. Чого ніяк не скажеш про Навального, який зайнятий зовсім іншими справами.

Для українського читача проведу паралель: уявіть, що Кличко викличе на бій Порошенка. Результат буде зрозумілий. І тут зрозумілий.

Я не думаю, що Навальний погодиться на те, щоб його били. Але питання в іншому. Як він відповість? Я припускаю, що він відповість абсолютно очевидні речі. Перше - діяння Золотова абсолютно чітко підпадає під статтю Кримінального кодексу. Тому Навальний повинен написати на нього позов зі своєї камери.

- Зачекайте, але ж Золотов ще не зробив ніякого діяння. Озвучена лише загроза.

- Так, погроза. Але є стаття про погрози. Погроза тяжкого тілесного ушкодження - це термін. Невеликий, але термін.

Але Кремль - Пєсков - вже обережно підтримав Золотова. Але навіть якщо б Пєсков не підтримав, зрозуміло, що заяву Навального ніхто розглядати не буде.

Але питання зовсім в іншому. Ця первісна форма з'ясування відносин...

- А як же Пушкін і Дантес?

- Ну, можна назвати її не первісною, а дворянською і так далі. Але справа в тому, що дворяни все-таки не билися на кулаках. Хоча, цілком можливо, що англійські дворяни викликали на боксерський поєдинок. У всякому разі, я думаю, протягом останніх ста років ця форма не практикується. Такого публічного викликання на бійку практично ніде немає.

Але справа в тому, що Золотов вже завдав удар Навальному, і завдав удар в сонячне сплетіння. Удар правильно розрахований і досить точний.

Для фанатів Навального тут проблеми немає. Вони підтримають будь-яке рішення свого кумира. Їхня віра в Навального не похитнеться. Але Золотов звертався не до фанатів, а до широкого загалу. Широка публіка сприймає і Навального, і Золотова, і всю політику як цирк, шоу, клоунаду.

І ось такі "гладіаторські поєдинки" людям подобаються. Не дарма ж люди обожнюють бокс, а тут потрійне задоволення: бокс - раз, між відомими людьми - два, з так би мовити ідеологічним підгрунтям - три.

Але це - мала частина піар-удару, який завдав Золотов. А головна сила полягає в тому, що він апелює до тих дворових архетипів, які є в головах практично у всіх людей на світі. Скільки не пояснюй, що суперечка про крадіжки і про розтрати не має ніякого відношення до махання кулаками, що суперечка з якогось змістовного предмету не може підмінятися бійкою, людям на це абсолютно наплювати. Хлоп'ячі спинномозкові архетипи включаються.

І той, хто відмовився від бійки - той боягуз, той злякався, і перебити це неможливо.

В імідж Навального обов'язково входять прикметники "сміливий", "мужній", "рішучий". Тому його, на відміну від інших представників опозиції, викликати на дуель логічно. Ти претендуєш на звання "мужик", "кабан", "самець"? Ну і я претендую. Давай вирішимо, хто з нас крутіший.

- А чому ви впевнені в тому, що Навальний не відповість в тому форматі, який від нього вимагає Золотов? Я подивилася, Золотову - 64 роки. Не молодий.

- Навальний стовідсотково йому відповість. У цьому питань немає. Але я не думаю, що він погодиться на бійку.

Але справа ж не у віці. Наскільки я розумію, Золотов все життя займався тим, що по кілька годин на день качався в залі. Щодня. Золотов, як відомо, професійний охоронець Путіна. Я не думаю, що Путін в свої роки здатний побитися з кимось, але Путін не кожен день займається єдиноборствами. А для Золотова, як я розумію, це основне заняття в житті.

А Навальному скільки?

- Момент... Навальному - 42.

- 22 роки. Різниця у віці велика, безумовно. Але, по-моєму, Навальний ніякого відношення ні до якого спорту, а вже тим більше до єдиноборств, в житті не мав. У всякому разі, я про це не знаю.

Загалом, я думаю, в цьому питанні Золотов добре розбирається і просто так Навального би не викликав. Він в собі абсолютно впевнений.

Я не знаю, сам він це придумав чи йому підказали, але удар завдано досить точно. Якщо і не в сонячне сплетіння міфу, але, принаймні, по корпусу цього міфу удар болючий.

Звісно, Навальний відповість, що він не вулична шпана, і що питання про розкрадання досі вирішувалися в суді, але аж ніяк не в кулачній бійці. Викручуватись в жартах він теж може до посиніння. Що відповісти - не проблема. Але для широкої аудиторії, яка знає Навального, аргумент - "він боягуз", "він слимак", "він слабак" - має значення. Таких не беруть в революціонери.

Безумовно, це не катастрофічний удар. Компромат "здрейфив" - це не найстрашніший компромат. Але що міг, то Золотов зробив. Підійшов до вітрини, на якій висить портрет Навального, і здорово штовхнув її ногою. І тріщини пішли.

Звичайно, все може бути зовсім навпаки, і Навальний прийме цей ідіотський виклик. Поб'ються і розійдуться, як у морі кораблі. Зрештою, вбити людину на рингу або нанести тяжкі тілесні - це занадто навіть для Золотова. Напевно, Золотов поклав би Навального на лопатки. Може бути, ніс би йому розквасив. Не більше того.

Але, якби була бійка, то моральна перемога в очах публіки була б, звичайно, на боці "Давида", а аж ніяк не "Голіафа". Без сумніву. Це б довело, що Навальний - людина хоробра.

Напевно передбачити реакцію Навального я не беруся. Я припускаю, що він відмовиться. Але це питання дуже складне.

- В Україні зараз дуже чекають на рішення Константинопольського патріархату про надання українській православній церкві автокефалії, Томосу. Російська православна церква погрожує розірвати відносини з Константинополем в разі, якщо Україні нададуть автокефалію. На вашу думку, чи дійсно РПЦ піде на такий крок?

- Я не великий фахівець у церковних справах, але я думаю, що може і піти. А що їм Константинополь? На фіга він їм здався? Православна церква - це не католицька. Там же немає жорсткої ієрархії з Папою Римським.

Це не буде сприйматися в Росії як зовнішньополітична поразка. Це сприймається як підступи... Я вже не знаю, чиї. Американців, напевно.

Ситуація тут складна, тому що Константинопольська церква знаходиться в Константинополі, в Стамбулі. А Туреччина сьогодні знову наш найкращий друг і найближчий союзник. Тому приписувати ці інтриг туркам якось незручно. Ну, значить, американські інтриги.

Але піти на розрив вони можуть. Я не розумію, що Кирил від цього втрачає.

Але вирішує це в жодному разі не Кирил. Як відомо, церква у нас підкоряється адміністрації президента, тому, що вирішить Путін, те і буде.

- Україна почала перекидати бронекатера в Азовське море. Член оборонного комітету Ради Федерації Франц Клінцевич назвав це провокацією. Цитую: "Перекидання слід оцінити як дешеву провокацію, здійснену з цілком певною метою - ще більше загострити відносини між нашими країнами". Він упевнений в тому, що цей крок суттєво підвищує ймовірність військового зіткнення в цьому регіоні. Яка ваша думка?

- Зіткнення, я думаю, не буде. Вже є величезний досвід такого роду дій. У Сирії буквально ніс до носа стоять російські, американські, ізраїльські та іранські війська, і, тим не менш, зіткнень немає.

Військового сенсу в цих бронекатерах, я думаю, взагалі ніякого немає. Навіщо українцям ці катери? Чого вони хочуть?

- Справа в тому, що з весни цього року російські прикордонники почали затримувати для огляду судна, які прямують в українські порти Маріуполя і Бердянська. В результаті кораблі прибувають в порт з великим запізненням. Де-факто це підриває економічні основи діяльності портів.

Крім того, ви знаєте, що Азовське море, згідно з угодою від 2003 року, є внутрішнім морем обох держав - України та Росії (Договір між РФ і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки підписаний 24 грудня 2003 року, вступив в силу 23 квітня 2004 року, - UAportal).

- Я думаю, що, якщо російські митники спеціально "паскудять" українським торговим судам, то присутність бронекатерів тут абсолютно нічого не змінить. Вони що, нападуть на російських митників і у відповідь Чорноморський флот нападе на бронекатери?

- Вони, наприклад, можуть виконувати функцію супроводження українських судів.

- Ну, ось іде судно в супроводі цих бронекатерів, а їм навперейми митники. "Зупиніться". Вони не зупиняються. Ті знову - "зупиніться". Вони не зупиняються. І що далі? Стріляти один в одного?

- У морському праві є нюанси із цього приводу. Для зупинки військового корабля передбачені зовсім інші підстави, ніж ті, які передбачені для цивільних суден.

- В такому разі моя відповідь наступна. В реальне військове зіткнення суден, в морський бій в Азовському морі, як було на початку XVIII століття, я не вірю. Зі звинуваченням у провокації я не згоден. Якщо дійсно там є якісь реальні торгові інтереси і їм просто перекривають кисень, цілком зрозуміло, що Україна намагається якось захистити своїх торгашів. Це нормальна практика. Власне, для цього і існує військово-морський флот.