Якщо Ізраїль вдарить по позиціях РФ: Давид Гендельман про непросту гру в Сирії
У понеділок, 21 січня, в Сирії Ізраїль завдав удару по позиціях "Аль-Кудс" і, окрім іншого, знищив дещо з російського озброєння – зенітно-ракетні комплекси С-75, С-125, "Бук", "Панцир" і складову частину системи ППО - радар.
При цьому сирійці і росіяни не використали С-300 і С-400 "Тріумф", які є в наявності. Крім того, Росія ніяк не відреагувала на ці дії Ізраїлю. Який висновок про військові можливості РФ можна зробити, виходячи з цієї ситуації?
На ці запитання UAportal відповів ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.
- В даному випадку ми бачимо не стільки військові можливості, скільки політичні домовленості. Власні сили російського угруповання в Сирії не були задіяні ні в цьому інциденті, ні в минулих інцидентах. Завжди діяла тільки сирійська ППО, навіть якщо в певних ситуаціях і брали участь російські радники.
Тому питання про те, чому не спрацювали С-300 або С-400, насправді не стоїть – їх не застосовували.
- Якби Ізраїль розбомбив якісь російські засоби ППО, якою б могла бути відповідь Москви?
- Тут є загальні розклади і спільні домовленості. В принципі, з самого початку російської операції в Сирії в 2015 році Росія ясно дала зрозуміти, що в ідеалі вони хотіли б, щоб ізраїльська авіація в Сирії взагалі не працювала. Тому що ніякої практичної користі їм від цього немає, а є тільки шкода. Їм було потрібно, щоб Ізраїль не заважав.
Проте, вони враховували обстановку на місцевості і реальні інтереси. Ще тоді, 2015 року, вдалося досягти певних угод з Росією, створити механізм запобігання зіткнень. І до 2018 року цей режим більш-менш зберігався. Ізраїль поступово розширював свої удари по іранських конвоях і об'єктах – як відповідь на розширення іранського проникнення.
Зміна в обстановці насправді сталася ще влітку 2018 року по закінченні зачистки південної частини Сирії. Вона знову перейшла під контроль Асада, з точки зору Росії розклад змінився, і з їхнього боку ще більше посилилася вимога припинити війну.
Зміна обстановки сталася ще до інциденту з російським Іл-20 у вересні. Він просто загострив ситуацію і дав можливість Росії більше диктувати свої умови. Проте, повного припинення ізраїльських нальотів не відбулося. Стався певний спад на період приблизно 2 місяці, коли проводилися інші операції, більш таємні.
Читайте: Чи спровокує С-300 війну Росії і Ізраїлю? Думка військового експерта Давида Гендельмана
З листопада нальоти знову поновилися, і відбувалася взаємна гра в трикутнику Іран-Росія-Ізраїль за інтересами. З одного боку, Іран є ситуаційним союзником Росії в Сирії і воює на тій же стороні, що і Росія, домагається стабілізації і легітимації режиму Асада. Але нюанс полягає в тому, що і Росія, і Іран роблять це в своїх власних інтересах. Росія хоче посилення своєї власної позиції в Сирії – військово-політичної, економічної, геополітичної тощо. Іран хоче відповідного посилення своєї позиції. Частково це збігається, частково – ні. Тому останнім часом ми бачимо деякі тертя між проіранськими і проросійськими формуваннями в сирійській армії, наприклад, між 4 дивізією, яка знаходиться під іранським впливом, і 5 корпусом, який знаходиться під російським впливом.
Тому теоретично Росія могла б отримати певну користь від ізраїльських нальотів на іранців. Але, скоріше, принципова позиція Росії про те, що ізраїльські нальоти небажані, залишилася попередньою. Поки ще не ухвалене рішення про протидію їм військовими засобами, Росія намагатиметься використовувати ці нальоти в своїх цілях.
Ми бачили на російсько-ізраїльському напрямку поки що декларативні дії, особливо після ізраїльського нальоту 25 грудня в районі аеропорту Дамаска. Ми бачили заяви міністерства оборони Росії про те, що це провокативні дії, що вони становлять небезпеку для цивільної авіації. Після цього, в січні, було здійснено вже кілька нальотів, але ми таких заяв не бачили.
Це пов'язано, в тому числі, і з тим, що триває робота з координації. У грудні були проведені дві зустрічі в Москві, в січні відбувся візит російської робочої групи в Ізраїль, було досягнуто певних домовленостей. Конкретика цих домовленостей в основному не потрапляє в пресу, але досягнуті певні угоди щодо того, де все-таки можна працювати, а де росіяни налаштовані більш категорично, і де Ізраїль в основному не працює.
Як ми бачимо, після останніх нальотів активних заяв з боку Росії не було. З цього можна робити висновок про те, що росіяни повністю з цим згодні, але, як ми розуміємо, відкрита декларація міністерства оборони – це насправді заява політичної позиції.
Читайте: Військові секрети проти Путіна. Арестович про інсайд щодо України та Ізраїлю
Найближчим часом Росія не збирається переходити до прямої військової протидії діям Ізраїлю. Можна сказати, що, якщо Ізраїль буде вести приблизно ту ж політику, що й досі, можна припустити, що на найближчий період Росія теж обмежиться дипломатичним декларативним тиском без прямого військового протистояння.
Тому, відповідаючи на запитання про те, що було б, якби Ізраїль завдав удару саме по російських позиціях, можна сказати наступне. Перш за все, пряме російсько-ізраїльське зіткнення не відповідає інтересам ані Росії, ані Ізраїлю з тієї простої причині, що жодних дивідендів з цього отримати не можна.
Російські інтереси в Сирії – це стабілізація режиму Асада і отримання преференцій для себе - як відновлення інфраструктури в Сирії, так і підтримання своєї військової присутності. Інтереси Ізраїлю в Сирії – це звуження іранської присутності.
Пряме зіткнення Ізраїлю з Росією не відповідає інтересам жодної з сторін, тому обидві сторони спробують, наскільки можна, цього уникнути. Зрозуміло, можливі інциденти навіть без попереднього наміру, але що стосується намірів, то в жодної зі сторін їх немає.