Якщо завтра мова зайде про повернення Криму, росіяни сказяться: Радзіховський про рейтинг Путіна і протести
До 30 листопада цього року Росгвардія обзаведеться новими засобами для розгону демонстрантів - службовими автомобілями "Газель", оснащеними так званою системою комплексної нелетальної дії. На "Газелях" будуть встановлені лазерні випромінювачі, здатні виробляти неймовірний шум (135 дБ) і тимчасово засліплювати людину.
Російський журналіст Леонід Радзіховський поділився з UAportal думкою, навіщо Росгвардіі в терміновому порядку знадобилися ці пристосування і наскільки ймовірним є те, що в Росії найближчим часом дійсно можуть відбутися масові заворушення.
Навіщо знадобилися "Газелі"? Думаю, тому, що у Навального зараз певна криза жанру. Він, наскільки я знаю, досить давно нічого не писав. А тепер йому, принаймні, буде про що написати.
Він оцінить собівартість цих автомобілів. Легко припустити, що ціна автомобіля завищена аж ніяк не на відсотки, а в рази. У цьому, я думаю, і полягає практичний сенс цих автомобілів. А відмазка - так, боротьба з демонстрантами, з п'ятою колоною, з шостою колоною, з десятою колоною.
Я не думаю, що влада всерйоз готується до масових акцій протесту. Це раз. По-друге, що ці акції протесту почнуться аж у грудні, і треба поспішати з коліс, прямо до 30 листопада, отримати ці "Газелі".
Читайте: В УПЦ КП передрекли зміну глави РПЦ на Тихона. Радзіховський пояснює, чому це неможливо
Але головне, мені здається, що вже чого-чого, а ресурсів для придушення будь-яких акцій протесту у нині існуючої Росгвардіі, ОМОНу, СОБРу та інших численних організацій більш ніж достатньо - без усіляких звукових ефектів і лазерів.
Просто на хорошому доброму коні з кийком у руці врізатися в натовп - це набагато ефективніше будь-якого лазера. Але, зрозуміло, вкрасти на кормі у коней стільки, скільки можна вкрасти на лазерах, я думаю, неможливо.
Тепер що стосується протестів. Те, що Путін втрачає підтримку - це факт. Але тут теж треба дивитися розумно. За даними ВЦИОМ, рейтинг Путіна впав приблизно з 60% до приблизно 37%. Це дуже сильне падіння. Але треба мати на увазі, що приблизно таке ж, майже вертикальне, падіння вниз було після того, як була оголошена пенсійна реформа, а далі - плавна пряма. На цьому рівні - 36-37% - він стабілізувався і далі пружинить, ні вниз, ні вгору він не йде.
Це 37% довіри. Схвалення діяльності набагато вище - близько 60%. Це сам по собі колосальний рейтинг для будь-якого лідера в країні, де є вибори. Вище цього рейтингу - це вже в країнах на кшталт Туркменії, Північної Кореї тощо.
Читайте: Яка "гаряча точка" обходиться Кремлю і росіянам найдорожче: думка Радзіховського
Тому, якщо вже говорити про рейтинги, то вони різко на користь Путіна. Їхнє обвальне падіння мало б катастрофічний характер для Путіна, якби воно тривало. Але воно зупинилося. На даний момент дно знайдено. Це перше.
Друге. Довіра, схвалення, підтримка - це одне, а реальні протести - це зовсім інше. Можна не довіряти, можна засуджувати, але це не причина для того, щоб виходити на вулицю. До речі, за будь-якого рейтингу підтримки - будь це хоч 80%, - 20% незадоволених. А 20% в будь-якій країні - це мільйони людей, тому вони можуть вийти в будь-який момент. Рейтинг підтримки і активне невдоволення - це зовсім різні історії.
Третє. У Росії активного масового невдоволення немає і не буде з багатьох причин.
Причина перша. Рівень життя як і раніше цілком пристойний. Він не росте - це факт. Він знижується - це теж факт. Але він залишається досить пристойним. Більшість звикла жити ще гірше. До речі, в Москві він росте. Якщо вірити офіційній статистиці, в Москві зарплати зросли менше, ніж за рік, на 10%.
Але справа в тому, що протести далеко не завжди безпосередньо пов'язані з рівнем життя. Це пов'язано з відчуттям несправедливості, безвиході, безглуздості, образи на владу і безцільності цієї влади. Це все в Росії є, і є в цілком серйозних розмірах.
Читайте: "Дурнів в Росії багато. Але тут є нюанс": Леонід Радзіховський про ляп Ольги Глацких
До речі, це все було завжди, і принципова різниця полягає в тому, що стара приказка - "бояри погані, цар - хороший", - поступово йде. Це переноситься і на царя. І це дуже слабо пов'язано з рівнем життя.
Присутнє відчуття брехливості, несправедливості, жорстокості цієї влади, до того ж влада, яка нахабно краде. І не просто краде, а відверто грабує. Ці нескінченні ідіотські будівництва, на яких нічого не будують, а просто крадуть, або ось ці автомобілі, які нікого не захищають, а просто елементарно тирять гроші. Це всі бачать, це всі знають.
Кримське похмілля минуло. Минуло, мабуть, остаточно. Ремарка спеціально для українських читачів: це не означає, що, якщо завтра мова зайде про повернення Криму, народ до цього поставиться толерантно. Ні. Народ тут же встане дибки і буде як скажений. Але поки про це не йдеться, на Крим всім абсолютно наплювати.
Отже, розчарування в Путіні, безсумнівно, є. Це факт. Образа є. Невіра є. Відчуття безвиході, що країна стоїть на місці, що Путін ні чорта не робить - все це є. Але це абсолютно не причина для організованих масових протестів. Для організованих активних масових протестів мають бути абсолютно інші умови.
Читайте: У американців є з Путіним невирішене питання: думка Радзіховського про подальші санкції
Розчарування, образа, незадоволеність - це все, безумовно, потрібно. Це умова необхідна, але абсолютно недостатня. Для масових протестів потрібен розкол еліт. Його немає. Опозиційна активна організація. Її немає. У Росії взагалі немає ніякої опозиції. Навіть віддаленого натяку на неї не існує.
Найвірніші і найнадійніші помічники Путіна - це опозиція системна, комуністи. Вони виступають проти, але вони не є опозицією в тому сенсі, що вони не борються за владу. Системна опозиція - це клапан для випускання пари, а позасистемна опозиція - це просто звичайні буркухи, кухонні розумники, всі ці "Ехи Москви" та інші базіки ні про що.
Опозиція - це організація, що ставить перед собою мету взяти владу. В демократичній країні це означає взяти владу в ході виборів, легітимним шляхом. А в країні, де немає виборів - взяти владу шляхом перевороту, революції, повстання тощо.
Ні першої, ні другої мети ніхто в Росії жодним чином не ставить.
Читайте: Яка "гаряча точка" обходиться Кремлю і росіянам найдорожче: думка Радзіховського
Таким чином, двох абсолютно необхідних умов - розколу еліт і наявності політичної організації, яка прагне до влади - немає.
Нарешті, необхідна ще і третя умова - конкретний жорсткий привід. Ніякого конкретного приводу для вибуху немає. Ну, так про які протести може йти мова?