Хотів би почути з вуст нового президента Росії: українці, пробачте нас! - Мохненко

Чому Україна зараз переживає найкращі часи за всю історію? Як сучасні "ігри престолів" можуть знищити нашу країну? Чи довго чекати остаточної смерті останньої імперії у світі - і що залишиться на місці нинішньої РФ?

Про це та багато іншого в продовженні інтерв'ю UAportal розповів відомий протестантський священик з Маріуполя, фронтовий капелан і батько 36 дітей Геннадій Мохненко.

Попередню частину інтерв'ю читайте тут: Росіяни вже не захоплять Маріуполь, є серйозна причина

- Геннадію, ви сказали дуже дивну фразу - що Україна зараз переживає найкращі часи за останню тисячу років...

- Так. Я у цьому впевнений. Я взагалі оптиміст по життю. І дійсно переконаний, що сьогодні ми живемо в найкращі часи за тисячолітню історію моєї країни. Готовий обґрунтувати це по пунктах.

- Будь ласка. Тому що дуже вже дивно це твердження звучить, з урахуванням нинішніх реалій.

- Ми звикли жалітися на життя. Звикли настільки, що не помічаємо очевидного.

Давайте подивимося на наш побут. Які машини їздять по наших дорогах? Це давно вже не радянські "Жигулі" і "Волги", ні - всюди ми бачимо хороші автомобілі.

Давайте зазирнемо у будь-який магазин, подивимося на величезну кількість товарів на прилавках - і спробуємо пригадати, як ті прилавки виглядали раніше: 25, 50, 150 років тому...

Давайте подивимося на можливості, які відкриваються перед українцями. Наша молодь сьогодні часто-густо їздить подорожувати Європою. У мене днями гостювала донька моїх друзів - вона розповідала, як автостопом з подружкою об'їздила всю Європу. І коштувала їй ця подорож всього 400 доларів. Але головне ж навіть не це, а те, що вони захотіли - і поїхали дивитися світ. Без КДБшників, які ходять за тобою навзирці. Тому що сьогодні ми маємо повну свободу переміщення.

Ми маємо також повну свободу думки. Я можу говорити все, що хочу. Я можу відкрито критикувати політиків, а не пошепки розповідати анекдоти про них комусь на вушко, сидячи на кухні.

Зрештою ми не знаємо, хто стане президентом України на наступних виборах. Хіба це не чудово?!

А які можливості сьогодні відкриваються перед нашими дітьми в плані освіти? Скільки прекрасних додатків для мобільних телефонів, скажімо, для вивчення іноземних мов існує! Не виходячи з дому, наші діти сьогодні можуть вчитися в Гарварді. Якщо вони гідно розвиваються, у них є всі шанси вступити до будь-якого європейського університету. Хіба раніше ми могли про таке хоча би мріяти?

Навіщо далеко ходити? Подивіться на мене. Я - християнин, пастор церкви - зараз почав процес прийому в сім'ю 33 прийомного сина. А відгортайте 30 років назад - тоді у християн рідних дітей забирали! Просто за те, що ми - християни! А сьогодні ми усиновлюємо сиріт!

Для мене священною є свобода віри. Я - фанат свободи взагалі, і свобода релігійного світогляду для мене абсолютно важлива. Так ось, ніколи ще в Україні не було можливості настільки вільно вірити і служити Богу - так, як я хочу. Не під диктовку царя-батюшки. Не за чіткими вказівками патріарха з Москви. Ще зовсім недавно вже просто за те, що у мене є Біблія, на мене чекали б проблеми. Тому що християн переслідували. Нонконформістів, інакомислячих християн переслідували у цій країні протягом століть!

А сьогодні у нас є свобода віросповідання. Сьогодні наша церква викупила великий кінотеатр у центрі Маріуполя - і ніхто нам не заважав це зробити. Хоча ще 20 років тому нам цього не дозволили би комуністи, а 100 років тому - московські православні.

Насправді, існує величезна кількість факторів, виходячи з яких я можу стверджувати: ми живемо в найкращий в історії нашої країни час!

- А як же війна? Хіба вона не перекреслює всі ці фактори?

- А хіба війна для нашої країни - нове явище? Скільки воєн у нас було за нашу історію? Безліч!

Візьмемо хоча би битву на річці Калка. Калка - це сучасна річка Калміус, якраз сьогодні це лінія фронту. Так ось, тоді, кілька століть тому, ми програли битву на Калці. І монголо-татари, які прийшли на нашу землю, знищили все. Вони гнали людей в рабство. Вони гвалтували наших жінок. Вони забирали наших дітей. Стирали з лиця землі наші міста... Хазяйнували на території нинішньої України, як хотіли. Бігали туди-сюди.

А сьогодні ми можемо пишатися тим, що наша армія на річці Калка-Кальміус зупинила сучасних монголо-татар під російськими та денеерівськими прапорами. То хіба це не прекрасно - те, що ця орда п'ятий рік на літописній Калці буксує, нервує, але не може просуватися вперед?

Я оптиміст. Я вірю, що нам треба дивитися на нашу країну не тільки через призму негативних новин, що потоками ллються нам на голови зусібіч. Тому що якщо відкрити очі - легко побачити, що не все так погано в країні, як нам здається.

Знаєте, мене вже п'ятий рік не зупиняють даішники і не натякають, що добре би їм щось дати. Я і раніше не давав, звичайно - але чого мені це коштувало! І погрози були, і скандали... А сьогодні я знаю: якщо раптом хтось мене зупинить і почне пропонувати "порішати" - я скручу його в баранячого рога і викличу поліцію. То хіба це не зміни?

- Виходить, все не дарма?

- Звісно, не дарма!

Є ще одна, вкрай важлива для мене особисто річ. Я - антикомуніст з 13 років. Ще з підліткового віку я мріяв про падіння радянської системи. І мене невимовно тішить той факт, що вже три роки я в'їжджаю у свій рідний Маріуполь не по проспекту Леніна (з 28 січня 2016 року перейменований на проспект Миру - UAportal). Що живу я нарешті не в Іллічівському районі - хоча виріс у ньому (з 3 березня 2016 року район перейменовано на Кальміуський - UAportal). Що наші богослужіння проходять у центрі міста, в колишньому кінотеатрі під назвою "Комсомолець"...

І я щасливий, що мої діти вже не знають, хто такий Ленін. У них немає страху перед можновладцями, який ще живе в нас. Бо ми, наші батьки, батьки наших батьків росли у шаленому страху перед кожним чиновником, перед кожними дверима в будь-якому ЖЕКу або райвиконкомі. Сьогодні цього страху немає.

Зростає інше покоління. Вони інакше мислять. Вони вміють поставити на місце хама, з якими б погонами і в якому би кріслі він не сидів. У наших дітях уже немає цього генетичного страху. Вони ростуть вільними людьми.

Так що, безумовно - все не дарма. Freedom is never free - улюблена моя приказка з американської історії. Колись Америка відривалася від своїх колонізаторів. Колись вони говорили Англії "до побачення! Ми будемо будувати незалежну країну". Звичайно, Англія нервувала. Звичайно, була війна, була бійня. І звичайно ж, американське суспільство сплачувало свою ціну за свободу.

Але у кінцевому підсумку вони побудували не найгіршу країну у світі!

Читайте також: Донбас готуються повертати Україні: навіщо Росії вбивство Захарченка

Ми тільки стаємо на шлях побудови вільного громадянського суспільства. Це довгий шлях. Це важкий шлях. У ньому є багато компонентів. Від церковного життя, від свободи віри, від свободи духу, від свободи поклоніння людини Богу - до формування звичайної соціально нормальної позиції, коли ти кинеш на землю папірець, а тебе тут же поплескають по плечу перехожі і скажуть: друже, не треба розкидати сміття... Я обожнюю ці історії! Бачив недавно відео, як у якомусь українському місті поліцейські викинули папірець з вікна свого патрульного автомобіля, а чоловік, який проходив поруч, підняв того папірця, постукав їм у вікно - і вкинув його всередину, коли поліцейські скло опустили...

Розумієте, це ж нова країна! І нам треба помічати ці прекрасні речі!

У нас сьогодні є журналістика. Ви ж подивіться: журналісти криють владу на чому світ стоїть. І будь-хто, від депутата до президента, незалежно від того, чий він кум, сват, брат - може потрапити під реальний прес суспільства, яке стає все більш вільним.

І це абсолютно чудово!

Я розмовляю зараз з вами - і бачу у вікно вітряки електростанції на окупованій території. Але попри це - я оптиміст. Я вірю, що над моєю країною зійде сонце. Що небо над нами знову буде мирним. І як би важко нам не було, ми продовжимо будувати краще суспільство.

Тому що, повторюся, ми живемо у найкращий час в історії України.

- Як вважаєте, ми вже невідворотно відірвалися від Росії? Чи все ж залишається ризик реваншу проросійських сил, які знову затягнуть нас в трясовину "руського міра"?

- Все, що відбувається - це смерть імперії. Імперії завжди помирають довго. І скільки ще буде ця імперія конати, поки розвалиться остаточно - не знає ніхто.

Розпад імперії почався всього-навсього 25 років тому. Це - нічого в історичному контексті. Імперії помирали століттями.

Але ми живемо в епоху глобалізації. І я сподіваюся, ця імперія згине набагато швидше від її середньостатистичних попередниць.

Цей конаючий звір може ще напасти. Він може ще пролити крові. Він і проливає її кожного дня. Може бути, з останніх сил він ще кинеться і, не доведи Господи, захопить моє місто. Але доведеться пролити занадто багато крові. І я сподіваюся, що у цього старіючого звіра на такий ривок її вже не вистачить. А якщо і вистачить - то це будуть останні декалітри імперської крові, якою вона сама і захлинеться.

Імперія помре. І одного разу в Росію прийде режим, який назве цю війну злочином, скоєним нашим північним сусідом. У цьому у мене немає жодних сумнівів. Питання в тому, як швидко це станеться.

- А наскільки швидко це може статися?

- Це може статися коли завгодно. Навіть сьогодні вночі - бо варіант з табакеркою в Росії ще існує. Еліти там знаходяться вже в такому стані, що в труні вони бачили Путіна і його режим.

У мене дуже багато друзів в Росії. Хоча там зараз навіть за контакти у соцмережах зі мною великі проблеми у людей. Але тим не менше, я знаю умонастрої дуже багатьох людей. Маса прекрасних росіян чекають і сподіваються, а хтось - і всі сили докладає, щоб цей день настав.

Постімперська Росія 100% зменшиться на карті світу. Кавказ відійде миттєво, поза всякими сумнівами. Далі від РФ почнуть відвалюватися цілі шматки, цілі регіони. У цьому абсолютно одностайні практично всі серйозні аналітики в сфері футурології, соціології, політології. Ніхто з них не дає Росії в нинішніх її кордонах навіть 50 років. Ніхто!

Регіональні еліти стогнуть, виють. Назріває надрив. І все це почне розсипатися. Дуже драматично розсипатися.

- А що робити тим часом нам? Чекати?

- Нам потрібно тримати оборону. Нам потрібно запасатися соціальним і духовним оптимізмом. І будувати нову країну. Крок за кроком. І в той момент, коли почне розсипатися Росія - ми дуже швидко вирішимо питання з поверненням окупованих територій.

І це буде дуже приємний день.

А зараз нам треба просто не панікувати, не ридати і не кричати, як все погано. "Ой, економіка у нас погана"... Друзі, якщо комусь із вас от зовсім нічого їсти сьогодні - зателефонуйте мені і приїжджайте. Особисто буду варити вам суп!

А взагалі - те, що відбувається у нас в країні, мені нагадує популярний серіал "Гра престолів". Не можу сказати, що я великий любитель цієї епопеї, але пару серій бачив і сюжет вловив.

... Величезна стіна, за якою кубляться вовкулаки якісь, якісь здичавілі. Ця стіна - це наша сьогоднішня лінія фронту. А по цей бік стіни починаються внутрішні розборки, інтриги, ігри престолів. Все це схоже на ситуацію в Україні.

Але нам треба пам'ятати, що за стіною у нас - вурдалаки. Вони жадають нашої крові. Так що з іграми престолів треба акуратніше. Від них нікуди не дітися - це частина демократичного процесу. Але тим не менше, не можна забувати, що поруч стіна, за якою - нелюди, кі готові рвати нас зубами.

Тому - оборона країни і покроковий реформаторський процес в країні - у всіх сферах, з оптимізмом, з позитивом.

Ми живемо у найкращий час в історії України. За багатьма параметрами. І це легко доводиться.

Тому - поменше нарікань іпобільше вдячності Богу, поваги один до одного і зусиль у побудові справжнього громадянського суспільства. Суспільства, в якому люди усвідомлюють себе громадянами. Не електоратом багаторазового використання, а громадянами, особистостями, які будують нове суспільство крок за кроком, кожен - на своєму місці і по мірі власних сил.

І все у нас обов'язково буде добре.

- Колись, ще на початку війни, в одному з інтерв'ю ви зробили гучну заяву - мовляв, якби у вас була можливість, ви могли би зважитися вбити Путіна, щоб зупинити війну. Ви досі вважаєте, що все, що відбувається - відбувається виключно за його особистою волею? І чи готові ви і сьогодні підписатися під тією резонансною заявою?

- Насправді, я добрий пастор. І я люблю людей. Якщо ми зможемо зупинити лиходія і посадити його в тюрму, я навіть готовий особисто виконувати капеланські обов'язки священика у в'язниці, сповідати Путіна, молитися за нього, читати йому іноді Біблію...

У мене немає бажання взагалі кого б то не було вбивати. Все, чого я хочу - це сіяти хліб, ростити синів, будувати свою країну. І я хочу, щоб ніхто не стріляв по моїх дітях.

Але - на жаль! У світі, в якому ми живемо, є зло. Зло агресивне за природою своєю. І опір злу, його обмеження - це абсолютно необхідна річ.

У тому інтерв'ю мені поставили хороше журналістське запитання: якщо ніхто не може зупинити Путіна, а перед вами опиниться червона кнопка, натиснувши на яку, ви зможете це зробити - чи натиснете ви її? І я відповів: безсумнівно, так!

Але там було маленьке уточнення. Якщо бандита, негідника - не важливо, мова про Путіна чи про Чикатило - не може зупинити поліція, суспільство, ООН, якщо російська армія забула, що таке честь і не готова зупинити того, хто посилає їх на смерть, а потім наказує ховати не як героїв, а потай, як собак, і якщо я єдина людина, яка може цього негідника зупинити - я зобов'язаний це зробити. Це ж просто!

Іноді щоб зупинити злочин досить просто крикнути на порушника. Іноді - слід підбігти і поплескати його по плечу. Буває, єдиний спосіб зупинити злочинця - викрутити йому руку. А буває і так, що зупинити зло може тільки пущена в лоба куля. І якщо це так - як би це не було прикро, цей постріл потрібно зробити.

Зупинити зло - обов'язок будь-якої нормальної людини. А Путін - це зло. Тому що саме він ініціював цю війну. Саме він відповідальний за бійню в нашій країні. Це - злочин проти людства.

- Ви вважаєте, він повинен померти?

- Я не бажаю йому долі Муаммара Каддафі. Хоча сумувати сильно не буду навіть при такому варіанті. Але я переконаний, що ця людина повинна відповісти за те, що накоїла. 20 тисяч жертв в Україні. 11 тисяч загиблих -і це тільки за офіційними даними. Реальна ж цифра жертв цієї війни - 25-30 тисяч чоловік з урахуванням всіх, кого ця війна згубила.

А скільки покалічених доль? Скільки батьків не повели цього року своїх дітей до школи 1 вересня?.. За це хтось повинен відповісти. І Путін несе відповідальність за цей злочин проти людяності.

Тому - так, якби я був єдиною людиною, яка може зупинити Путіна, я був би зобов'язаний це зробити.

Читайте також: Путін провалив один план в Україні, але вже зробив нову ставку - відомий волонтер

- Під час своїх поїздок по світу, чи спостерігаєте ви зміни у ставленні світу до Росії, до Путіна?

- Я бачу позитивні тенденції. Наприклад, коли в Голлівуді проходила прем'єра фільму "Майже святий" і мене запросили на прем'єрний показ - після сеансу мене оточили росіяни. Просто загнали в кут. Я кажу: хлопці, ви мене бити зібралися, чи що? Так я про всяк випадок нагадаю, що я священик, а бити священика - погана ідея. А ще я чемпіон Донбасу по боротьбі. І досі у формі...

А вони посміхаються у відповідь. "Ні, пасторе, ми хочемо вибачитися".

- За що?

- Вони сказали мені тоді: ви знаєте, пасторе, коли почалася війна і ви взялися писати, що копаєте окопи, що це російська інтервенція, і що це російські "Гради" стріляють по ваших дітях - ми думали, що ви збожеволіли. Коли ви говорили, що це російський "Бук" збив малайзійський "Боїнг", що то російські офіцери розстріляли в Іловайську українських пацанів попри слово надати їм коридор для виходу - ми думали, ви брешете. Що такого просто не може бути!.. А сьогодні ми розуміємо, що це правда. Що нас обдурили. Що це наша зброя вбиває ваших дітей. Тому ми хочемо вибачитися...

Знаєте, є стара приказка, про те, що можна недовго обманювати багатьох, можна довго обманювати небагатьох, але не можна довго обманювати багатьох. І та брехня про війну, яку у Кремлі плекають вже п'ять років - перестає працювати. Все більше людей розуміють, що відбулася реальна інтервенція Росії. І час тут грає проти путінського режиму. Кріт історії риє повільно - але він риє. І з кожним днем ​​під престолом Путіна - все більше вакууму.

Дай Бог нам терпіння і сил - і одного разу історія розставить все на свої місця. Путіна проклянуть нащадки. Не тільки українці - росіяни все більше проклинають його.

Путінський режим буде зруйнований. Це може статися набагато раніше, ніж ми з вами сподіваємося. Це може стати величезним сюрпризом. Я попросив свого єпископа, щоб він помолився про мене у день, коли ми відкриємо новини і прочитаємо там про зміну режиму в Росії, про народні бунти на просторах "великої і неосяжної", про захоплення влади, про переворот. Я виріс у сім'ї алкоголіків і не п'ю принципово - але я просив єпископа, щоби в день, коли це все станеться, він молився, аби я не згрішив.

Тому що я мрію дожити до дня, коли я побачу постімперську Росію. Я мрію дожити до дня, коли на Майдан, де вони розстрілювали людей, приїде президент цієї нової, посталої на руїнах імперії, країни. Коли він, як свого часу перший канцлер повоєнної Німеччини на кістках жертв концентраційного табору, стане на коліна і попросить вибачення у Бога і у людей за скоєне. Я би хотів почути із вуст нового президента Росії: українці, вибачте за підступність, вибачте за те, що цих тварюк ми допустили до влади. Ми відповідальні за це. Простіть нас.

Читайте також: Ми отримаємо жах, як на Донбасі, якщо не звернемо увагу на одну річ - Ігор Козловський

І тоді - я впевнений - почнуть відновлюватися відносини між народами. Це займе час. Це буде непросто. Але я сподіваюся, що наші внуки і правнуки житимуть на постімперському просторі. Що Росія не буде лякати ядерною бомбою, скинутою на Київ або Флориду, як вони в своїх мультиках малювали...

Я сподіваюся, що ми побачимо нову частину історії. Мені зараз 50. І якщо Бог дасть мені ще 2-3 десятки років на цій землі - у мене є хороші шанси побачити все це!