Гундяєв у вилці: Олексій Арестович про небезпеку церковної війни в Україні

Російська православна церква очікувано не визнала Українську Помісну православну церкву, створену 15 грудня. "Неканонічно", "розкольники" - стара знайома пісня. Одночасно глава УПЦ МП вперто відмовляється визнати, що відтепер не має права носити горде звання "митрополита Київського". Знову неприйняття, звинувачення і навіть погрози.

Як далеко РПЦ і її філія в Україні – УМП МП – можуть зайти в цьому протистоянні? Як можуть і як повинні були б вчинити керівники цих структур, якби вони мали здоровий глузд? Своєю думкою про це з UAportal поділився військовий оглядач і блогер Олексій Арестович.

- Чи можуть події розвиватися по висхідній? Якщо так, до чого це може призвести в кінцевому підсумку?

- Ні, я бачу, що росіяни не готові до висхідної. Вони зайняли пасивну оборону, абсолютно розгублені. Ознак немає. У всякому разі, поки що.

Це відбувається з двох причин. Перша – бо вони дуже сподівалися повирішувати в Константинополі, і в Україні практично не працювали. Але в Константинополі повирішувати не вийшло, вони все провалили. А в Україні вже все втрачено.

Читайте: "Дуже тривожний дзвінок". Арестович про "наступ" ВСУ на Донбасі

Друга причина – попрацювали наші товариші від СБУ, від МВС, від уповноважених органів, від Адміністрації президента. Вони ясно пояснили всім, що люди, які експлуатуватимуть цю тему, та ще й намагатимуться перевести її в якісь силові варіанти, будуть однозначно трактуватися як сепаратисти, потрапляти під відповідні статті Кримінального кодексу України зі всіма витікаючими наслідками. Тобто їх розглядатимуть як людей, що займаються організацією виступів в воюючій країні, та ще й під час воєнного стану. Тут розмова однозначна, ніяка ряса не врятує.

- І все-таки УПЦ МП не здаються. Наприклад, вчора відбувся перехід кафедрального собору УПЦ МП в Вінниці в Помісну церкву. Є відео того, з яким оптимізмом ця подія була сприйнята парафіянами (відео - в кінці цієї публікації). Але в прес-службі УПЦ МП заявили, що начебто храм був захоплений і що віруючі були проти такого рішення. Чи можуть подібні заяви послужити підставою для якихось дій, зокрема, "Путін, введи війська", якщо мова піде не про один храм, а про 10-20?

- Ну, нехай спочатку мова піде про 10-20. Поки що це розборки на рівні одного храму. Не видно системної роботи. Якби це робилося для підготовки бойових дій проти України, для введення військ тощо, то це треба було б робити одразу в 30 храмах.

А поки що видно, що вони розгублені. Я впевнений, що більша частина їх перебуває в переговорах про вступ до Помісної церкви. Звичайно ж, кожен священик буде боротися за свій "ларьок" зі свічками, його буде підтримувати російська пропаганда як такого, якого утискають.

Читайте: Туреччина ставить ногу в Чорне море: Арестович про союзника України в боротьбі з РФ

Але це одиничний випадок, який зовсім не схожий на системний утиск. Вони досі сидять в лаврах, ніхто їх звідти не виганяє, хоча це не їхні лаври – це пам'ятники історії з державним статусом, в яких їм дали трошки пожити.

Від України як держави вимагається спокій, самоусунення від цих справ і робота на рівні профілактики можливих виступів. В жодному разі не допустити якихось силових проявів, захоплень тощо.

Просто треба перетягувати священиків разом з парафіями. Ну, і самі парафіяни повинні пояснювати священикам: якщо ти нормальна людина, ти будеш на боці Помісної церкви, а не на боці тієї церкви, яка в службах оспівує людей, що наказують вбивати українців.

- У випадку з вінницький храмом є ще один привід для потенційного конфлікту. Оскільки митрополит Вінницький і Барський Симеон перейшов до Помісної церкви, в прес-службі УПЦ МП заявили про те, що на його місце буде призначений новий єпископ, в зв'язку з чим Симеон повинен звільнити приміщення канцелярії. Чи може тут щось статися?

- Ну, приведуть тітушок, спробують висадити двері, прийде поліція, дасть всім по голові і розжене. Це надто дрібна проблема для вводу військ. Майже побутовий конфлікт.

Читайте: МП не буде що заперечувати. Арестович про Об'єднавчий собор

Якби вони чітко йшли на силовий сценарій, то організована стратегія полягала б у тому, щоб 20 храмів повстали, 10 єпископів і так далі. Але це показує, що ніякої організації там немає. Чому немає, зрозуміло – бо, по-перше, насправді батюшки користуються певною самостійністю, навіть в РПЦ. Канонічною, правовою тощо. По-друге, вони дуже чутливі до втрати місць. І ось такий батюшка думає: зараз я стану розкольником, а рано чи пізно Україна, та ще й за підтримки Заходу, та ще й Вселенського патріархату все одно переможе, а Росія звідси піде. І ким я буду після цього? Потім шукати собі десь в Сибіру маленьку церкву з трьома бабусями? Так краще я тут залишуся в Вінниці, в центрі міста. Це зовсім інший розклад.

Тому я думаю, що більшість перебіжить.

Інша справа, що Росія може отямитися і якось відіграти на стратегічному рівні. Але для цього потрібно, щоб було управління на стратегічному рівні і важелі. Вони не можуть грунтовно дотягнутися до цього. Що вони можуть запропонувати? Великі гроші? Так вони і так мають великі гроші. Загрози? Ну, підіть, погрожуйте, у нас тут воєнний стан. Він тут же піде скаржитися в СБУ, і СБУ буде його захищати на абсолютно законних підставах, і всі ці тітухани і решта солсберецьких шпилів, які будуть йому погрожувати, сильно пошкодують.

Читайте: Це скажені собаки. Арестович про небезпеку, що збільшується щодня

Ну і потім, вбивати священиків – це така справа. Ніхто не погодиться.

Вони втратили ситуацію. Вони з самого початку не були готові до протистояння всередині України, тому що розуміли, що воно не на їхню користь. І не тому, що наші тітушки сильніші за їхній тітушек, а тому що самі священики не готові до цього протистояння. Вони не хочуть цього.

- Як Кремль, РПЦ, Гундяєв могли б вчинити по-розумному, щоб красиво вийти з цієї ситуації?

- Їм треба було займати жертовну позицію гнаної церкви. В жодному разі не силовий варіант, а розповідати сльозливі історії, як їх утискають прокляті націоналісти. Звісно, треба наймати тітуханів з націоналістичною символікою під виглядом того, що їх громлять.

Гнана церква – це завжди виглядає дуже вигідно. Бабусі ридатимуть, Європа робитиме відповідні заяви.

Але тоді вони не потрапляють в рольову модель. Вони ж "десантники біля фонтану". Вони ж тільки наступають.

Читайте: Мілітарний монстр піднімається зі сходу: Арестович про страшилки від світових лідерів

Вони пробували встати в плакательну позицію, Кирил щось там розіслав всім (14 грудня патріарх Кирил направив послання главам помісних православних церков, Папі Римському Франциску, главі Англіканської церкви, генсеку Всесвітньої ради церков, генсекам НАТО і ОБСЄ, президенту Франції та канцлеру Німеччини про те, що нібито в Україні має місце втручання і тиск держави в церковне життя, - UAportal). Але це виглядає дуже смішно, тому що, з одного боку, ви погрожуєте "Іскандерами" і танками в Брюсселі, а з іншого, плачете і говорите: "Захистіть!"

Рветься рольова модель, а це завжди смішно й непереконливо.

Тому вони в вилці: плакати вони не можуть, хоча зараз це був би найкращий сценарій. І наступати вони теж не можуть в силу того, що немає кадрів для наступу, священики не будуть цим займатися для Москви. Навіть їхні священики.