Чи хоче Україна миру і чи це реально?

Щодня за вікном - похоронний кортеж. Везуть прощатися з новим Героєм. "Пливе кача"…

Запитайте у цих людей, які везуть у останню путь свого побратима, чи хочуть вони миру.

Запитайте у родини загиблого. У тих, хто бачив війну. У тих, хто поранений.

Запитайте у дітей, які поїхали за кордон і майже три роки не бачать батька.

У тих, хто в окупації запитайте. У тих, хто залишився без дому.

У побитих селах, містах. Можна запитати скрізь.

І відповідь буде одна.

Звичайно, звичайно ми хочемо миру. Ми хочемо спокійно жити, розвиватися, народжувати, кохати, подорожувати і працювати.

Але. Але не від жертви агресіі залежить, чи ґвалтівник перестане її мучити.

І скільки б Україна не хотіла жити в мирі, стільки Росія хотіла б, щоб Україна вмерла, підкорилася, впала.

І тому бажання України мало. Потрібно, щоб Росія відступила. Відмовилась від заготованого нам ярма, відмовилась від навʼязливих ідей ката. Відмовилась від самої суті Імперії, яка тече в жилах Москви.

Чи реально?

Чи буде це?