Як Україні збільшити втрати ворога

Минулого тижня я розпочав цикл, присвячений методам боротьби зі зростанням людського ресурсу російських окупаційних військ. У першому матеріалі приділив увагу батальйонній артилерії – мінометам, які за правильного підходу мають відігравати важливу роль у знищенні ворога. Сьогодні ж я хочу дещо ширше проаналізувати реактивні системи залпового вогню (РСЗВ).

Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Коли ми говоримо про артилерійські підрозділи, то автоматично їх поділяємо на ствольну та реактивну артилерію. У більшості випадків першочергова увага в будь-якій розмові чи інтерв'ю приділяється одразу ствольній – немає значення, самохідній або буксованій. Але РСЗО дивним чином виявляються завжди на другому плані, хоча це вкрай несправедливо. Але не цього разу.

Коли говориться про класичну радянську та пострадянську реактивну артилерію, у багатьох відразу ж виникає асоціація з незмінним тріо 122-мм БМ-21 "Град", 220-мм БМ-27 "Ураган" та 300-мм БМ-30 "Смерч". У радянській армії завжди була проблема з польовою реактивною артилерією калібрів нижче 122 мм, які себе чудово виявляли б на рівні роти та взводу.

Разом з тим низка країн широко застосовувала реактивні системи залпового вогню незвичних для СРСР калібрів з досить широкими можливостями. Йдеться про легкі РСЗВ.

Криві легкі РСЗВ

У радянську епоху не було вирішено і я навіть сказав би так – ігнорувалося питання легких РСЗВ. З цієї причини в зонах конфліктів, де була радянська армія й існувала потреба в таких засобах ураження, стали з'являтися різноманітні кустарні варіації – завдяки встановленню блоків некерованих ракет з авіації на гусеничну і навіть колісну техніку. Розміщення блоку УБ-32 з 57-мм авіаційними НАР С-5 на МТ-ЛБ не було чимось незвичним, хоча ефективність такого неспеціалізованого тандему завжди викликала питання.

Але незаперечним був факт потреби армії у легких РСЗВ, розроблених лише для свого функціоналу, а не сконструйованих із підручних матеріалів за принципом "їде, стріляє". Хоча ситуація після розвалу СРСР що у російській, що в українській армії з легкими РСЗВ кардинально не змінилася.

У 2017 році на Гончарівському полігоні на той момент секретареві РНБО Олександру Турчинову було представлено роботизований комплекс "Фантом-2" із встановленим підвісним блоком Б8В20 з 80-мм НАР С-8. Тобто питання з потребою в армії легких РСЗВ стояло гостро і розглядалося, але рішення були спірними. Адже знову застосовувався принцип схрестити нове зі старим, який мав зовсім інший функціонал.

Ефективність стрілянини НАРами із сухопутних пускових, та ще й прямим наведенням – вкрай низька. Точність у мінусі, дальність скорочується, в плюсі хіба що психологічний ефект, що деморалізує противника.

У росіян справи були не кращі, вони також встановлювали блоки з НАРами на все, куди тільки ті могли бути поставлені, – і вдавали, що це рішення, що не має аналогів у світі. У результаті це ігнорування категорії легких РСЗВ призвело до того, що в ході повномасштабного вторгнення в Україну в російської армії дуже швидко виникла як потреба у цій компоненті, так і гострий дефіцит основної, штатної реактивної артилерії. У результаті російський інженерний похмурий геній став плодити безліч жахливих гомункулусів.

Наразі вже нікого не здивувати розміщенням реактивних морських бомбометів на російських МТ-ЛБ, "Уралах" або навіть шасі Т-80. Насамперед йдеться про варіації РБУ. Але в умовах відсутності достатньої кількості штатних РСЗВ та підрозділів рівня роти здійснювати дальне ураження позицій противника без взаємодії з іншими підрозділами таке рішення для РОВ було єдиним можливим. Особливо з урахуванням наявності великої кількості знятих корабельних пускових РБУ та пристойного запасу боєкомплекту до них у вигляді 212-мм бомб РГБ-60 з дальністю ураження цілі до 4,5 км та масою БЧ 23,5 кг.

У результаті нішеві підрозділи отримали неточний, кривий, кустарний, але який стріляє за принципом "кудись туди" засіб ураження, який завдяки відсутності дефіциту БК до нього дозволяв компенсувати гостру нестачу у військах штатних РСЗВ.

Аналогічно кустарно і в українській армії намагалися вийти зі складної ситуації відсутності легких РСЗВ, але, знов-таки, методами добре нам знайомими. Наприклад, РСЗВ Sivalka VM-5, що засвітилася в 2023 році, – це кустарна пускова установка для 24-х 80-мм НАР С-8, встановлена на Ford F150 Raptor. Їде, стріляє...

Тим часом якісні та високотехнологічні РСЗВ присутні в інших арміях світу, і як ефективний засіб знищення живої та легкоброньованої компоненти противника вони застосовуються з дуже високим ККД.

Не криві легкі РСЗВ

Хоч би як це дивно виглядало і звучало, але передовиками застосування легких реактивних систем залпового вогню є Китай, Іран... та КНДР. Зокрема, у Китаю є просто ідеальна легка РСЗВ для ланки штурмова рота-взвод – FHJ-02.

Це 62-мм легка РСЗВ на залп із 7 реактивних снарядів, що мають дальність ураження цілі до 800 метрів. Обслуговується розрахунком із трьох осіб, причому дистанційно. Дозволяє розкривати ворожі фортифікації в ближній дистанції, але й під час оборони також дуже корисна річ – особливо з урахуванням різноманітності боєприпасів до неї.

У 2022 році китайська компанія China South Industries Group Corporation представила 107-мм керовані реактивні снаряди, які отримали блок супутникової навігації, управління та корекції, модуль навігації за сигналами навігаційних систем, лазерну напівактивну систему наведення з можливістю цілевказівки як від БПЛА, так і від наземного лазерного цілевказівника, та й класичний ІНС.

Реактивний снаряд став настільки високоточним, здатним оминати радіоелектронне придушення, що навіть уявити складно. Але це реальність РСЗВ, яким приділяється достатньо уваги в питаннях розвитку та еволюції.

Не легка, але дуже цікава 130-мм РСЗВ, яка встановлюється на китайський військовий автомобіль EQ-2050. Пускова має залп на 16 реактивних снарядів, які у своїй модифікації мають варіант з бойовою частиною, спорядженою понад 2500 вольфрамовими кульками, здатною вражати цілі на відстані понад 15 кілометрів.

Але не менш цікавою була варіація від бразильців Mac Jee легкої 70-мм РСЗВ Armadillo на шасі HMMWV, здатної забезпечити залп 24 реактивними снарядами на дальність до 12 км! Але при цьому система оснащувалась блоками швидкої перезарядки, що дозволяло здійснити 72 постріли в максимально стислий час.

Іран не менш активно розвиває напрям не стільки навіть легких РСЗВ, скільки мобільних. Наприклад, реактивні системи Falaq-1 та Falaq-2 встановлюються банально на пікап. Фактично на автомобільному шасі розміщуються варіації реактивних снарядів 240-мм або 333-мм з дальністю стрільби до 10 км, або пускова підвищена потужність з бойовою частиною 55/110 кг 240-мм/333-мм.

Таке застосування РСЗВ дозволяє високоефективно розкривати позиції противника, оперуючи такими комплексами у ланці рота-взвод. Тим часом наявність бойових частин касетного типу або з наповненням уражаючими елементам дозволить ефективно відбивати штурмові дії противника, що використовує велику кількість живої сили.

Висновки

На жаль, в Україні категорія легких реактивних систем залпового вогню за три десятиліття так і не дістала належного розвитку. Намагались просто взяти і поставити блок із НАРами на все, що завгодно, щоб "їздило та стріляло". Добре, що на такому ж етапі розвитку перебувають і наші вороги. Але...

Але перед Україною дедалі гостріше постає питання підвищення рівня втрат у противника. І РСЗВ, у тому числі й легкі, у цьому плані матимуть змогу зіграти одну з головних ролей. Повторю – одну з.

Ми маємо достатні потужності для виробництва не настільки складних систем, інше питання – забезпечення їх високотехнологічною компонентою, що дає високі показники ТТХ. Зокрема – точності, а цим радянські реактивні системи ніколи не славилися.

Не менш важливим є момент застосування снарядів – як спрямованих на знищення максимальної кількості живої сили, так і на викриття укріпрайонів.

У ланці рота-взвод легкі РСЗВ матимуть не менше значення, ніж міномети – як у наступі, так і в обороні. І чим раніше цій категорії (не на кустарному рівні, а виробничому) приділятимуть увагу, тим менш негативним для нас стане 2025 рік.