Як сталося, що на фронті півроку були браковані міни?
В 2019 найголовнішим у державному управлінні стали відоси.
Тепер бумеранг зелених експериментів бʼє дуже боляче.
З часів оборони Бахмуту 2022 наші війська потерпають від нестачі мін для враження малих штурмових груп ворога. Обороняти окопи без прикриття міномета чи агс, самим автоматом - мʼяко кажучи, важко.
Минулого року Офіс простих рішень нарешті згенерував вцілому правильне рішення: забрати у міст ПДФО військовослужбовців і виділити 43 мільярди на власне виробництво зброї. У тому числі - мін.
Але крім мистецтва говорити "ефективні менеджери" нічого не вміють.
Міни почали поставлятися на фронт у червні. Але вони тупо не розриваються, не долітають і тд.
Аж у листопаді злочин став явним.
Чому так сталося, що пів року фронт годували неякісною продукцією?
1. Бо "ефективний менеджер" Камишин в Офісі, а не на заводах Оборонпрома. Адже знає, що головне - відос, де він доповідає про виконане президентське завдання: "Можу сказати, що у нас є значне зростання по номенклатурі мінометних пострілів, це зростання у 42 рази"
2. Бо весь ланцюжок контролю якості воєнприйомки Міноборони прогнив. Якими треба бути сліпими, щоб 8 мін з 10 були бракованими? Хоча по своїй роботі головним конструктором воєнного заводу я знаю - яким грізним і вимогливим колись був воєнпред.
3. Не працює і система рекламацій (вимога забрати неякісну продукцію) в ГШ ЗСУ. В нових умовах незламної потужності командири бояться потурбувати начальство і заявити, що боєприпаси браковані!
4. Не існує і контролю виробників та воєнпредів з боку воєнної прокуратури. Її ліквідували під фанфари псевдореформ у "веселому" 2019.
В такій ситуації всю роботу згнилої державної системи виконав журналіст Ю. Бутусов, який голосно заявив про злочин перед Армією.
100 тисяч мін повернули на завод.
Це і є результат правлячої дилетантури з її відосами потужності, планами незламності, але без конкретного результату.