"Котлета по-київськи": повний текст скандальної промови Джорджа Буша-старшого в Раді

30 листопада помер 41-й президент США Джордж Буш-старший. Йому було 94 роки.

1 серпня 1991 Джордж Буш-старший, будучи президентом США, виступив у Верховній Раді, де закликав українських політиків не поривати з Росією та іншими республіками, що входили до СРСР.

Він застерігав українців від "самовбивчого націоналізму".

Ця промова, яку жартівливо назвали "Котлета по-київськи", викликала скандал в Україні, а також хвилю критики в пресі США. Пізніше Україна проголосувала за свою незалежність.

Наводимо промову Джорджа Буша-старшого в Раді повністю:

Перш за все, дозвольте мені скористатися цією можливістю, щоб подякувати всій Україні, яка влаштувала нам такий теплий прийом, настільки сердечну зустріч. Кожен американець у цій довгій автоколоні - і, повірте мені, вона була довгою - був глибоко зворушений теплотою цього прийому з боку народу України. Ми ніколи цього не забудемо.

Дякую вам, Голова Кравчук, і депутатів. Дозвольте мені привітати Верховну Раду, представників духовенства, присутніх тут членів дипломатичного корпусу, представників американських фармацевтичних та медичних корпорацій, які знаходяться тут з нами сьогодні, і всіх шановних гостей.

Барбара і я дуже раді бути тут. Ми шкодуємо лише про одне - про те, що в четвер увечері я повинен відправитися додому. Проте, це доведеться зробити. Причина в тому, що завтра наш конгрес завершує роботу, і я вважав за важливим бути там в останній день роботи сесії.

У вашому чудовому місті згадуєш слова Олександра Довженка про те, що Київ - це квітучий сад, Київ - це поет, Київ - це епоха, Київ - це історія, Київ - це мистецтво.

Багато століть назад ваші предки нарекли цю країну Україною, тобто "кордоном", тому що ваші степи пов'язують Європу і Азію. Однак українці стали прикордонниками іншого роду. Сьогодні ви відкриваєте кордони і контури свободи. Хоча, як я вже говорив, моє перебування тут занадто недовге, я прибув сюди, щоб поговорити з вами і повчитися. Для тих, хто любить свободу, кожен експеримент в будівництві відкритого суспільства дає нові уроки і можливості зрозуміти суть речей. Вам належить вирішувати особливо грандіозне завдання.

Протягом багатьох років люди в цій країні відчували себе безсилими, перебуваючи в тіні величезного урядового апарату, будучи пов'язаними силами, які намагалися контролювати кожен аспект їх життя. Сьогодні ваш народ відчуває надію на свободу. У містах, республіках, на фермах, на підприємствах, навколо університетських містечок ви обговорюєте основоположне питання свободи - самоврядування і вільне підприємництво.

Розумієте, американці глибоко віддані всім цим цінностям. Ми стежимо за вашим прогресом з почуттям захоплення, хвилювання і надії. І тільки це має історичну цінність. У минулому наші держави були залучені в дуелі пропагандистської нісенітниці і бравади, а нині феєрверки конфронтації наддержав поступаються дорогою більш тихим і набагато більш обнадійливим видам мистецтва співпраці.

Я прибув сюди для того, щоб сказати вам, що ми підтримуємо боротьбу в цій великій країні за демократію і економічні реформи, і я б хотів поговорити з вами сьогодні про те, як ставляться Сполучені Штати до складного і хвилюючого періоду вашої історії, яким чином ми мають намір підтримувати відносини з центральним Радянським урядом і з урядами республік.

У Москві я виклав наш підхід. Ми будемо підтримувати тих в центрі і в республіках, хто прагне до свободи, демократії та економічної свободи. Ми будемо приймати рішення щодо нашої допомоги, спираючись не на особистостях, а на принципах. І ми не можемо сказати вам, яким чином перетворити ваше суспільство. Ми не будемо намагатися визначити переможців і переможених в політичному змаганні між республіками і центром. Це ваша справа; це справа не Сполучених Штатів Америки.

Однак не сумнівайтеся в нашій справжній прихильності реформам. Не думайте, що ми можемо дозволити собі вирішити ваші проблеми за вас. Теодор Рузвельт, один з наших великих президентів, колись написав: "Бути під заступництвом - це настільки ж прикро, як і бути ображеним. Жоден з нас не прагне постійно до того, щоб хто-небудь інший сумлінно намагався робити йому добро. Що ми хочемо, так це працювати з цим ким-небудь іншим на благо нас обох". Ось що сказав наш колишній президент.

Ми будемо працювати на благо нас обох, а це означає, що ми не будемо втручатися у ваші внутрішні справи. Дехто закликає Сполучені Штати зробити вибір між підтримкою Президента Горбачова і підтримкою тих лідерів по всьому СРСР, хто прагне до незалежності. Я вважаю, що це неправильний вибір.

Відверто кажучи, Президент Горбачов домігся разючих речей і цілями його політики гласності, перебудови і демократизації є свобода, демократія і економічна свобода. Ми будемо підтримувати як можна більш міцні відносини з радянським урядом Президента Горбачова, однак ми також цінуємо і нові реалії в житті в СРСР. І тому ми, будучи самі федерацією, хочемо хороших відносин, кращих відносин з республіками.

Отже, дозвольте доповнити мої висловлювання в Москві і більш докладно описати те, що американці мають на увазі, коли ми говоримо про свободу, демократію та економічної свободи. Ніякі інші терміни не спотворювалися більш регулярно і більш цинічно, ніж ці. Протягом усього цього століття деспоти вбиралися в демократів. Тюремники видавали себе за визволителів. І ми можемо відновити віру в правління лише шляхом відновлення справжнього сенсу цих концепцій.

Я б не хотів, щоб мої слова сприймали як нотацію, проте дозвольте почати з широкого терміна "свобода". Коли американці говорять про свободу, ми маємо на увазі можливості людей жити без страху перед спробами уряду втрутитися в їхнє життя, без страху перед цькуванням з боку своїх же співгромадян, без обмежень свободи інших. Ми не ставимося до свободи як до такого привілею, який необхідно скупо роздавати лише тим, хто дотримується належних політичних поглядів, чи належить до певних груп. Ми ставимося до неї як до невід'ємного, індивідуального права, яке даровано всім чоловікам і жінкам. Як зауважив лорд Ектон, "найнадійніше випробування, за яким ми судимо про те, по-справжньому чи вільна будь-яка країна, це те, наскільки безпечно почувають себе меншини".

Свобода вимагає терпимості, концепції, закріпленої у відкритості, гласності та в нашій Першій поправці, присвяченій захисту свободи слова, зборів і релігії - всіх релігій.

Терпимість плекає надію. Один священнослужитель писав про гласність: "Сьогодні, як ніколи, актуальні слова апостола Павла, сказані 2000 років тому: "Вони порахували нас серед мертвих". Однак дивіться, ми - живі. В Україні, в Росії, в Вірменії, в Балтії розквітає дух волі". Однак свобода не може вижити, якщо ми дозволимо процвітати деспотам або, припустимо, як, здавалося б, дрібні обмеження будуть множитися до тих пір, поки не утворюють ланцюга, до тих пір, поки не утворюють кайдани.

Пізніше сьогодні я побуваю біля монумента в Бабиному Яру, який служить сумними нагадуванням про те, що відбувається, коли люди не можуть стримувати жахливу хвилю нетерпимості і тиранії. І разом з тим свобода - це не те ж саме, що незалежність. Американці не будуть підтримувати тих, хто прагне до незалежності для того, щоб змінити тиранію, нав'язувану здалеку, місцевим деспотизмом. Вони не будуть допомагати тим, хто заохочує самогубний націоналізм, який породжується на міжнаціональній ненависті.

Ми будемо підтримувати тих, хто хоче побудувати демократію. І під демократією ми маємо на увазі таку систему правління, в якій люди можуть відкрито змагатися, щоб завоювати серця і, звичайно, ж, голоси громадськості.

Ми маємо на увазі таку систему правління, яка черпає свою засновану на справедливості владу за згодою керованих, яка зберігає свою законність, стримуючи спрагу влади.

Протягом багатьох років у вас були вибори з бюлетенями, однак у вас не було демократії. А тепер демократія стала пускати глибоке коріння в радянській землі. Ключ до її успіху - в розумінні належної ролі уряду і її предків. Демократія не є технічним прогресом, рухомим сухою статистикою. Це - найбільш людяне устремління, спрямоване на збереження свободи з тим, щоб ми могли робити по-справжньому важливі речі - ростити сім'ї, проявляти свої творчі можливості, будувати гарне і плідне життя.

У сучасних суспільствах свобода і демократія ґрунтуються на економічній свободі. Вільна економіка - це не що інше, як система спілкування. Вона просто не може функціонувати без індивідуальних прав або такого прагнення отримати прибуток, яка дає людям стимул відправлятися на роботу, стимул виробляти. І, зрозуміло, вона не може функціонувати без торжества закону, без чесних і виконуваних контрактів; без законів, які захищають права власності та карають за шахрайство.

Вільні економіки залежать від волі волевиявлення, від того, чи мають люди можливість обмінюватися ідеями і випробовувати нові теорії. Радянський Союз роками послаблював себе, обмежуючи потік інформації, забороняючи пристрої, життєво важливі для сучасних комунікацій, такі, як комп'ютери та копіювальні апарати. І коли ви обмежуєте свободу пересування, навіть туристичні поїздки, ви заважаєте своїм людям максимально використовувати свій талант. Ви не можете щось покращувати, якщо ви не маєте права спілкуватися.

І, нарешті, вільна економіка вимагає підключення до основного економічного процесу. Адам Сміт зауважив два століття назад: "Торгівля збагачує всіх, хто в ній бере участь". Ізоляція і протекціонізм прирікають тих, хто їх практикує, на деградацію і нужду. Сьогодні я звертаю на це увагу, тому що деякі радянські міста, регіони і навіть республіки виявилися втягнутими в згубні торгові війни. Республіки цієї країни мають великі торговельні зв'язки, які ніхто не може скасувати одним розчерком пера або новим законом. Незрівнянно більша частина торгівлі, здійснюваної радянськими компаніями, будь то імпорт або експорт, доводитися на торгівлю між республіками, і це вам відомо краще, ніж мені. Угода "дев'ять плюс один" вселяє надію на те, що республіки поєднуватимуть більшу автономію з більш активним добровільним взаємодією - політичних, соціальних, культурних та економічних - замість того, щоб ступати на безнадійний шлях ізоляції.

Тому американські інвестори і бізнесмени прагнуть до того, щоб займатися бізнесом в Радянському Союзі, включаючи Україну. На цьому тижні ми підписали такі угоди, які сприятимуть подальшій взаємодії на всіх рівнях між Сполученими Штатами і Радянським Союзом. Однак, врешті-решт, наші торгові відносини будуть залежати від того, чи зуміємо ми виробити спільну мову, спільну мову торгівлі - валюти, які спілкуються один з одним, закони, що захищають новаторів і підприємців, узи розуміння і довіри.

Повинно бути, очевидно, що зв'язки між нашими країнами стають все більш міцними з кожним днем. Я висунув президентську ініціативу, згідно з якою Радянському Союзу виявляється вкрай необхідна медична допомога. І ця допомога є проявом американської солідарності з радянськими народами за часів поневірянь і страждань. В рамках цієї допомоги в Київ було поставлено обладнання, за допомогою якого лікують людей, які постраждали від Чорнобиля. Ви повинні знати, що серце Америки, серця всіх були з людьми тут під час Чорнобиля. Ми направили групи, щоб допомогти вам поліпшити безпеку українських атомних електростанцій і вугільних шахт. Ми також збільшили число культурних обмінів з республіками, включаючи більш широкі обміни з юристами, науковцями, діячами культури Америки і України.

Ми розуміємо, що ви не можете перетворити свою систему за один день. Перша система правління в Америці - Континентальний конгрес - зазнала невдачі через те, що штати були занадто підозріло налаштовані по відношенню один до одного, а центральний уряд було занадто слабким, щоб захищати торгівлю і права особистості. За 200 років ми навчилися тому, що свобода, демократія і економічна свобода значать набагато більше, ніж просто об'єкти для натхнення. Вони важать більше, ніж слова. Вони являють собою виклики. Ваш великий поет Шевченко зауважив: "Лише у власному будинку ви можете знайти свою правду, свою силу і свободу". Жодне суспільство ніколи не досягало досконалості в тому, що стосується демократії, свободи і підприємництва. Якщо воно в повній мірі використовує переваги і здібності своїх народів, воно може використовувати ці цілі в якості орієнтирів на шляху до кращого життя.

Старовинне українське прислів'я говорить: "Коли ви починаєте велике діло, звільніть вашу душу від слабкості". Народи СРСР приступили до великої справи, повні мужності і енергії, і я прибув сьогодні сюди, щоб сказати, що ми підтримуємо тих, хто відкриває кордони свободи. Ми приєднуємося до цих реформаторам на шляху до того, що ми доречно називаємо новим світовим порядком.

Ви є лідерами, учасниками політичного процесу. А я вирушаю додому для участі в активному політичному процесі, тому якщо вам довелося побачити мене, дуже енергійно розмахує руками з лімузина, це було, коли подумалося, що, може бути, деякі з цих людей, що стоять уздовж вулиць, були з Філадельфії, або Пітсбурга, або Детройта, де живе так багато американців українського походження, були разом зі мною, коли я вимовляв ці слова тут сьогодні.

Для Барбари і мене перебувати тут було великою подією. Ми вітаємо вас. Ми вітаємо ті зміни, які бачимо. Я згадую французьку фразу: "Вів ла діферанс!" - Хай живуть відмінності! - і я спостерігаю різні думки в цьому парламенті, і саме так це і повинно бути. Один хоче цього, інший - того, саме так йде процес, коли ви вільні і відкриті, змагаючись за допомогою ідей, щоб побачити, хто виявиться правим і хто може далі більше народу України. Що стосується нас, то це була чудова поїздка, хоча і дуже нетривала. Дозвольте мені просто сказати: "Нехай Господь благословить Господь народ України!

Мова взята звідси.