Вкрай небезпечна іграшка Путіна: Радзіховський передбачив грандіозний скандал
У Росії і Японії актуалізувалося питання передачі Курильських островів. На цьому тлі актуалізувався і напівзабутий персонаж: активний учасник "російської весни" в Україні Ігор Гіркін-Стрєлков. Перед обличчям загрози територіальних втрат Росії він виступив зі зверненням, в якому закликав співвітчизників до акцій протесту в Москві.
Чи дійсно існує ймовірність того, що Путін віддасть спірні острови Японії? Якщо так, як на цей крок відреагують пересічні росіяни, ще недавно так раділи територіальному придбанню імперії – Криму? Чи готові вони на заклик Гіркіна чи когось іще вийти на вулиці? І, нарешті, навіщо вся ця історія Путіну?
Своєю думкою про це з UAportal поділився російський журналіст Леонід Радзіховський.
Острови Путін не віддасть. Саме через страх перед реакцією російської громадської думки. Ця реакція буде жахлива, абсолютно катастрофічна для Путіна, особливо зараз, тому що його рейтинг надламався.
Рівень життя росіян об'єктивно знижується, але набагато гірше, що знижуються настрої, знижуються очікування. І найголовніше – змінилася парадигма відношення особисто до Путіна. Щасливий лідер став сприйматися як невдаха, Путін – талісман на щастя, - став сприйматися як тягар. Це катастрофічна зміна настроїв, з якою нічого не можна вдіяти, оскільки жодних раціональних пояснень народна думка не приймає.
Читайте: Хочемо в СРСР, або Рубильник для мізків: Радзіховський про небезпечну ностальгію росіян
Це настрій, він змінився. А раз він змінився, повернути його назад практично неможливо.
Але сам по собі це настрій абсолютно нічим не загрожує Путіну, не загрожує його владі, тому що цей настрій не перетворюється ані в політичну волю до зміни влади, ані в якісь конкретні прості звинувачення проти Путіна.
Передача островів стала б саме таким конкретним, ясним, простим, незаперечним звинуваченням проти Путіна. Незаперечним. І ніяке телебачення, ніякі Познери, ніякі Соловйови і Кисельови тут нічого зробити не змогли б.
Висновок: Путін на передачу островів ніколи не піде. Так само, як він ніколи не піде на передачу Криму, як ніколи не піде ні на які територіальні поступки. Ніколи, за жодних умов. Тому що для нього це дійсно смерті подібно. Це означало б, що мляве невдоволення раптово збереться в точку, отримає точку опори, і проти Путіна буде невбиване, конкретне і незаперечне звинувачення. Точно так само, як приєднання Криму – таке ж невбиване, конкретне і незаперечне досягнення Путіна, яким він завжди хизується. Той єдиний козир, який він завжди виймає з кишені і кидає на стіл.
Це очевидно. Абсолютно неочевидно інше: навіщо Путін довів справу до такої точки кипіння? І як він буде розрулювати цю ситуацію?
Абсолютно ясно, що Росія вже дала якісь аванси Японії, інакше не було б цього тарараму, і японці не шуміли б про те, як конкретно вони освоюватимуть острови, чи будуть вони переселяти жителів чи не переселяти. Японці не схожі на очевидних божевільних, і просто так вигадувати все це і обговорювати вони не будуть.
Тим більше що зрозуміло, що коли Путін скаже: "Ні, ніяких островів, ви нічого не отримаєте, це не обговорюється" - буде грандіозний скандал в Японії, і все це бумерангом прилетить прем'єр-міністру Японії. Оскільки на божевільного він не схожий, отже, він на щось розраховує.
Але які б аванси Путін йому не давав, погасити їх він не може.
Читайте: В УПЦ КП передрекли зміну глави РПЦ на Тихона. Радзіховський пояснює, чому це неможливо
Я взагалі не розумію, звідки взялася вся ця проблема. Росія живе без мирного договору з Японією 73 роки. Прекрасно живе. Є дипломатичні відносини, торгівля, все решта. Чого Путін раптом почав крутити-вертіти і створив сам для себе нездійсненну ситуацію на абсолютно рівному місці – ось цього зрозуміти я не можу.
І ось в такій ситуації що робить Путін? Мовчить. Мовчить як засватаний. Замість того щоб знайти мільярд способів або приводів голосно і виразно або між іншим і напівнатяком зняти проблему, сказати: "Та ви що, товариші дорогі, яка здача островів? Ви що, блекоти об'їлися? Так, ми за мирний договір, і ми його підпишемо, я впевнений в цьому. Ми дружимо з Японією, ми готові спільно освоювати ці острови, вільна торгова зона, без податків, без митних зборів – що хочете. Але віддати острови? Ви сповна розуму? Спасибі дідові за перемогу!"
Чому Путін цього не говорить – це абсолютно незрозуміло. Щодня його мовчання, з одного боку, злить народ. Ну, гаразд, народ він заспокоїть, сказавши, що острови ми не віддамо. Але що набагато гірше, це мовчання породжує все нові і нові надії у Японії, все вище і вище піднімає японські очікування. І якщо, врешті-решт, Путін візьме і виллє на голови японців відро крижаної води, то що ж буде у відносинах Росії і Японії? Так, на 5 хвилин це знову підніме рейтинг Путіна, без питань. Але японці цієї образи не пробачать. Путін цього не передбачає, не розуміє?
Він між двох вогнів. Він не може віддати острови, тому що тоді йому треба емігрувати до Японії. І він не може дати ляпас Японії, та ще й який!
Якщо тобі нудно, їдь в Давос, вимови там промову примирення. Адже на західному фронті тобі віддавати нічого не треба. Від тебе ж ніхто не вимагає: віддай Крим. Від тебе вимагають – зміни риторику, припини брязкати зброєю, припини говорити про ці ракети, вркешті-решт, і просто покажи, який ти хороший. І вже стане трохи легше. Але він же цього не робить.
Читайте: Яка "гаряча точка" обходиться Кремлю і росіянам найдорожче: думка Радзіховського
Замість цього він починає розігрувати, так би мовити, східну карту.
Варто додати, що, окрім того, що це неможливо, це взагалі вкрай небезпечна іграшка. Вся російська політика будувалася на тому, що ми партнери Китаю. Якщо раптом Путін віддав ці острови, підписав мирний договір з Японією, став найкращим другом японців – це що, зніме суперечки між Японією і Китаєм? Сумніваюся. Це зніме численні суперечки, які є на Далекому Сході, щодо аж ніяк не тільки цих островів, а й безлічі якихось проблем між Китаєм, Японією, Кореєю? Путін як слон вторгається в цю посудну лавку, раптово змінює орієнтацію з китайської на японську. Японці при цьому перестануть бути васалами Сполучених Штатів і змінять орієнтацію на Росію? Теж сильно сумніваюся.
І, нарешті, як все це собі уявляє Путін технічно? На цих островах живе 20 тисяч осіб. Куди вони подінуться? Отримають японські паспорти? Або їх вишлють до Росії? Або вони житимуть поруч з японцями за японськими законами? Приблизно як жителі Абхазії. Вони формально вважалися частиною Грузії, при цьому всі мали російські паспорти і отримували пенсії з Росії. Значить, це буде Японія, при цьому жителі Японії мають російські паспорти, отримують пенсії з Росії, а підкоряються японським законам і платять японські податки? Так, чи ні?
Сила-силенна найскладніших нерозв'язних проблем як у відносинах з Китаєм, так і в відносинах з жителями цих островів. І головне, навіщо це потрібно?
Я б зрозумів це, якби була абсолютно безнадійна ситуація. Наприклад, в Росії голод, як 1919 року. І японці пропонують рис. Ніхто не пропонує, а японці пропонують.
А зараз чого? Жодних проблем.
Читайте: "Дурнів в Росії багато. Але тут є нюанс": Леонід Радзіховський про ляп Ольги Глацких
Таким чином, відповідь на ваше запитання наступна. Перше. Хоче Путін чи не хоче Путін, він не може віддати острови. Просто не може. Тому що йому довелося б віддати острови з усім путінським міфом – з усім тим, що він створював 18 років. Уже незадоволене ним населення отримало б точку опори, чіткий пункт звинувачення в зраді – найстрашнішому, що тільки може бути.
Аналогічно японці не можуть відступити, тому що вони розігнали таку хвилю, особливо їхній прем'єр. Це пункт два.
Пункт три. Як примирити вовка, козу і капусту, я не уявляю. Ніяка спільна експлуатація островів, економічні преференції, вільні економічні зони японців не влаштують. Компроміс завжди можливий, крім одного-єдиного питання: територіального.
Це символічна тема, що абсолютно не має стосунку до життя. Вже хто-хто, а ви в Україні це прекрасно знаєте. Крим наш чи Крим ваш. Усе. Можна пускати туристів, можна вільно обмінювати гроші, можна скасувати або посилити митницю – будь ласка. Але є поняття "наш" або "ваш". З моєї точки зору, це з кам'яного віку, це безумство чистої води, але з точки зору 100 мільйонів жителів Росії це зовсім не безумство, це зовсім не кам'яний вік, це основа їхньої самоідентифікації. У Росії 150 мільйонів жителів, я говорю про 100 мільйонів. Можливо, для частини жителів це не так важливо.
І найголовніше, невирішене питання, на яке я не можу дати жодної відповіді – навіщо Путін на рівному місці влаштував собі цей головний біль.
У найкращому разі це скінчиться грандіозним скандалом.