Куди Україні йти з Мінська? Радзіховський серед варіантів назвав космос

Оскільки Мінські домовленості - "фількіна грамота", переговори в Мінську - "переливання з пустого в порожнє". Вони залишаться такими, навіть якщо перенести їх в інше місце. І це влаштовує всіх.

Проте, реальний спосіб повернення Донбасу під контроль України є. Про нього в інтерв'ю UAportal розповів російський журналіст Леонід Радзіховський.

- Як ви ставитеся до ініціативи перенесення Мінських переговорів з Мінська в іншу столицю? Як ви думаєте, на яку площадку міг би погодитися Путін?

- Я не знаю умов цих переговорів, чи має кожна сторона право вето. Якщо це право є, то Путін це вето стовідсотково накладе і буде вимагати тільки Мінськ.

Але взагалі мені здається, що це переливання з пустого в порожнє. В тій країні, в цій країні... Це все чисто піарівські ходи. По суті, все стоїть на місці. Перенесіть ви це хоч до Львова - що від цього зміниться? Зміст переговорів не змінюється від того, в якій точці земної кулі вони проходять. Можна взагалі сісти в космічний корабель і літати навколо землі. Що від цього зміниться?

Читайте також: Люди втомилися від Путіна: Радзіховський нагадав, як гинули влади в РФ

Правила арифметики не змінюються від того, в якій точці земної кулі ви вирішуєте арифметичну задачу. Точно так само і тут. Але це можуть бути більш комфортні або менш комфортні для когось психологічні умови. Але яка різниця? Дипломати в даному випадку діють як автомати, отримують інструкції зі своїх міністерств.

Коли нема про що говорити, залишається говорити про колір шпалер.

- Що в такому випадку можна було б змінити, щоб зрушити справу з мертвої точки?

- Та що там можна змінити? Нічого там не можна змінити. Це глухий кут, який абсолютно влаштовує всі сторони. Він повністю влаштовує Захід, тому що вони зараз не готові скасовувати санкції, оскільки скасування санкцій залежить не від переговорів в Мінську, а від внутрішньої ситуації в Європі. Від того, як пройдуть вибори, від того, як буде розвиватися економічна війна між Америкою і Європою, як підуть справи в "Північному потоці". Ось що цікавить Захід, а зовсім не якісь нікчемні деталі по Мінську.

Якщо відносини Заходу і Росії залишаться в тій же точці замерзання, що і сьогодні, то ніяких санкцій вони не скасовуватимуть. Якщо у них буде важка ситуація з Америкою чи ще щось зміниться, то тоді вони можуть проявляти більшу піддатливість по відношенню до Росії, і тоді Путін буде намагатися зробити якісь мікроскопічні кроки, які нічого не означають, але за які змогли б вчепитися лобісти Росії на Заході, щоб пом'якшувати санкції.

Ця ситуація не просто влаштовує, а абсолютно необхідна Порошенку. Це його головна ставка, це його основна фішка на президентських виборах. Як я розумію, він всю свою президентську кампанію буде будувати не на успіхах у внутрішній економічній політиці, а на боротьбі з окупантами, з російськими агресорами і так далі. Для цієї боротьби йому необхідний окупант і агресор.

Читайте також: У Путіна пішла невдала смуга - Радзіховський про історію з Іл-20

Більше того: якби сьогодні раптом Росія піджала хвіст і втекла з Донбасу, то захоплень з цього приводу до виборів президента, до березня, вистачило б. А далі захоплення змінилися б питаннями з абсолютно інших областей, і що б тоді робив Порошенко, не зрозуміло. Але, у всякому разі, на сьогоднішній день ситуація його влаштовує.

Зрозуміло, що капітуляція "ДНР"-"ЛНР" його б ще більше влаштувала, тоді б він напевно президентом став. Але капітуляції не буде, він це прекрасно знає, а нинішній статус-кво цілком для нього зручний: він веде священну війну з окупантами.

- Але ж вони дійсно окупанти. Чи ви так не вважаєте?

- Справа не в тому, що вважаю я. Я взагалі нічого не вважаю. Ви ж питаєте не мою особисту думку, а, так би мовити, експертну оцінку. Ось, з точки зору, так би мовити, експертної оцінки, нинішня патова ситуація в рівній мірі влаштовує всі сторони.

Путіна, звичайно, не влаштовує цей глухий кут, нічого приємного для нього там немає, але йти він зараз точно не буде. Ситуація всередині країни у нього не така кепська, як у Порошенка в сенсі підтримки. Але, з огляду на те, з якою швидкістю підтримка Путіна падає і з огляду на традиції країни, 14% Порошенка важать навіть більше, ніж 40% Путіна. Тому що в Україні звикли зневажати і пинати своїх президентів, а в Росії звикли стояти на колінах перед царем.

Читайте також: "Є дві взаємовиключні версії": Радзіховський про шоу з агентами-геями і Скрипалів

Тому положення Путіна досить паршиве, якщо рахувати за російською міркою. Влада його абсолютна, і ніяких суперників у нього немає, але психологічно він відчуває себе явно не в блискучій формі. Йому в цій ситуації ще й піти на фіксацію своєї поразки у зовнішній сфері абсолютно неможливо.

Тому це глухий кут з усіх трьох сторін.

- Що, в такому випадку, слід робити з Мінській угоді, з мінським форматом? Ви знаєте про пропозиції змінити не лише місце, де обговорюють українське питання, але й склад учасників. Зокрема, звучали пропозиції залучити до переговорів США. Чи вважаєте ви, що це допоможе зрушити ситуацію з мертвої точки? І чи потрібно щось змінювати в цьому питанні в найближчі місяці, наприклад, до чергових президентських виборів в Україні?

- З моєї точки зору нічого міняти не тільки потрібно або не потрібно. Кому це потрібно?

- Україні як країні.

- Україна як країна не існує. Існують конкретні політики, які займаються реалізацією державної політики. Країна - це абстракція. Люди - це реальність.

- В такому разі, що потрібно для людей, для українців?

- Це окреме питання. Для чоловіка на ім'я Порошенко було б вигідно включення США. І він, напевно, підніме це питання. Для нього як для людини це був би непоганий піар-хід. Але, знову ж таки, я не знаю умов Мінських угод і чи мають сторони право вето. Якщо мають, то Путін на це вето накладе. Якщо Росія не має права вето, то тоді у відповідь на пропозицію ввести американців у Путіна є кілька можливостей: він може погодитися, він може розвернутися і піти. Це малоймовірно, але теоретично можливо.

Але навіть якщо Порошенко це запропонує, європейці погодяться і Росія скриплячи серце погодиться, що від цього зміниться?

- Щодо права вето. Його немає. Насправді, Мінські домовленості - дуже простий документ. Це перелік зобов'язань сторін на 4 аркушах з підписами.

- Цей документ - це взагалі фількіна грамота, тому що він підписаний незрозуміло ким (свої підписи під угодами 12.02.2015 поставили: екс-президент України Леонід Кучма, посол РФ в Україні Михайло Зурабов, Хайді Тальявіні від ОБСЄ, ватажки "ДНР" і "ЛНР" Олександр Захарченко та Ігор Плотницкий, Скан Мінських угод від 12.02.2015 дивіться в кінці статті - UAportal),і незрозуміло, яка його юридична сила. Це взагалі безглуздо.

Читайте також: Золотов з Навальним - це цікава історія, - Радзіховський

Цей документ не зафіксувала жодна держава - до речі, починаючи з України. І чому всі над ним трясуться, зрозуміти неможливо.

Але виходить, що за фактом право вето є. Відповідно, якщо Росія скаже: ні, ми з Мінська не підемо - її що, виженуть зі списку учасників? Ні. Значить, залишаться в Мінську.

До речі, ці угоди не виконує жодна сторона і не хоче виконувати жодна сторона. Україна ж теж не хоче виконувати свою частину, давати їм автономію або як вона там називається.

- Поняття автономії в Мінських угодах немає. Там мова про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей.

- Ну, особливий статус.

- Там є певний порядок пунктів. Спочатку повинні бути виведені російські війська, і тільки потім - проведення конституційної реформи в Україні.

- Це дурниця, цей порядок. Порядок пунктів, не порядок пунктів, все одно ці пункти ніхто не дотримується.

По справедливості це питання мало би вирішуватися так: іноземці звідти виводяться, зброя з-за кордону, тобто з Росії, туди перестає надходити. А місцеві жителі, аж ніяк не під контролем українських військ і української поліції, а самі, без будь-якого контролю, мають повне право голосувати, як вони хочуть. Якщо вони чогось взагалі хочуть. Вони можуть проголосувати за автономію, вони можуть проголосувати за вихід з України, вони можуть проголосувати за те, що вони просто будуть Донецькою областю.

Читайте також: "Злісний фарс": Радзіховський про Жириновського, протести і єдиний козир Путіна

Повертаючись до Мінських угод. Це фількіна грамота, яка була потрібна тільки для того щоб зупинити активні бойові дії і почати нескінченну тяганину не зрозуміло, про що, оскільки предмета цієї тяганини реально не існує.

Але люди - істоти, що піддаються впливу. Якби сьогодні дійсно росіяни звідти пішли - раз, а разом з ними пішла б найбільш активна частина комбатантів - два, якби почало активно працювати українське телебачення - три, і найголовніше, прийшла поліція з інших регіонів, то або люди б повстали, і почалася б колотнеча, або вони б змирилися. І через кілька років - стерпится-слюбится.

Ясно, що інтерес жителів Донбасу простий: щоб скінчилася блокада або те, що називається блокадою, щоб вони могли працювати хоча б так, як вони працювали в 2013 році, і щоб знялася проблема можливих військових дій. Україну вони ненавидять, звинувачують її і в обстрілі, і в бомбардуваннях, і в бог знає в чому. Але ненависть - ненавистю, а життя - життям. Змирилися б, напевно. У всякому разі, повставати і вести партизанську війну вони б не стали. І безстроковий страйк вони б теж не оголосили, тому що вони здорово втомилися від всієї цієї справи.

Поки є "ДНР", вони підтримують "ДНР". Не буде "ДНР", будуть з крайнім небажанням, але жителями України. За першої ж можливості знову заварять кашу. Не буде такої можливості - не заварюватимуть кашу.