Путін до 40 років не жив, у цьому вся його загадка - російський журналіст

Президент Росії Володимир Путін - світовий плейбой. Його не можна ані "трагедизувати", ані раціоналізувати, ані ідеологізувати. Головний мотив всіх його дій, включно з військовою авантюрою в Україні, - це... понти. Ця людина фактично не жила до 40 років, а коли, нарешті, відчула смак влади, почала "надолужувати".

Таку заяву в другій частині інтерв'ю UAportal зробив російський журналіст Леонід Радзіховський.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Якщо Путін піде з Донбасу, на нього поллються помиї - російський журналіст

- Весільні поїздки Путіна, схоже, не завершились. Він зібрався на весілля до Герхарда Шредера. Що це за нове віяння в його іміджі, в його способі дій? Пам'ятаєте, колись він літав з журавлями, пірнав, опускався під воду в батискафі, керував літаком. А тепер - весілля. Це ознака того, що Путін старіє, що тепер його цікавлять такого роду заходи, а не щось спортивне або військове?

- Путін - плейбой на свій лад, світовий плейбой. Взагалі, коли з такою трагічною серйозністю сприймають його дії, це трошки смішно.

Путін розважається. Якщо ви приберете з його політики елемент просто розваги - журавлі, весілля, хокей, плавання - то взагалі незрозуміло, що там залишиться.

Якщо щодо 99% серйозних дій Путіна - війна в Україні, війна в Сирії, піар-війна з усім Заходом тощо - ви поставите собі питання: навіщо? - то на нього відповіді немає. Її просто немає, і все. З точки зору безпеки російської держави, з точки зору економічних інтересів російської держави - з цих двох головних точок зору відповіді на ці питання просто немає.

Росії абсолютно нічого не потрібно в Сирії, всупереч популярній маячні про якісь газопроводи, яких там ніколи не буде, принаймні, в найближчому майбутньому. Росії абсолютно нічого не потрібно в Україні, в Криму, на Донбасі.

Тому дії Путіна - польоти з журавлями, польоти до Криму, танці з цієї тіткою (главою МЗС Австрії Карін Кнайсль, - UAportal), "танці" в Сирії - це піар-політика, яка, мабуть, доставляє йому величезну людську насолоду. І, що цікаво - завдяки телебаченню це радісно сприймають 150 мільйонів російських громадян, які аж ніяк не літають з журавлями, яких не запрошують на весілля до міністрів і канцлерів, більше того - які зі своєї кишені оплачують всі ці задоволення.

Вони отримують велике задоволення, ідентифікуючи себе через державу з цими діями.

Перекладаючи простою людською мовою, це називається понти. Особисті понти пана Путіна, які телебачення перетворює на державні понти Росії, а російські громадяни сприймають це як їхні понти. А понт, як відомо, дорожче грошей. Принаймні, у випадку Росії - це точно. Понти дорогі.

Адже ніхто прямо не скаже: "Так, ми понтуємося, так, ми їх тролимо". Кажуть якусь нісенітницю: "Геополітичні інтереси". Що це означає? А нічого не означає. Просто набір слів. "Суверенітет". До чого тут суверенітет?

- Так і Україна - це понти?

- Звісно, понти, а що ж іще, окрім понтів?

- Якщо вже все, що робить Путін - це понти, то що іще від нього можна очікувати в тому ж форматі?

- Ну, ви ж самі відповіли: ось, на весілля Шредера поїде.

Ні, заради понтів Путін на Київ танкові колони не кине, якщо вас це цікавить. Але я повторюю: це глибоке нерозуміння психології Путіна, її трагедизація, раціоналізація й ідеологізація.

Перше. Трагедизація - сприйняття Путіна як людини, яка готова на все, аж до світової війни, про що Путін постійно, натужно повторює в усіх своїх інтерв'ю. Це брехня. Просто брехня. Ні до якої війни - ні великої, ні дрібної - Путін не готовий. Дуже обмежені військові дії в Україні - це не війна. 5 днів в Грузії - це не війна. Бомбардування в Сирії - це не війна.

На війну Путін не готовий, навіть на війну в такому обсязі, яку вів Радянський Союз в Афганістані і яку Росія вела в Чечні. А про термоядерну війну мови взагалі не йде, тому що з собою кінчати Путін не збирається. Значить, трагедизувати його не варто.

Друге. Раціоналізація - пошук раціональних причин в поведінці Путіна. Економічна вигода? Росії абсолютно невигідний Крим, абсолютно невигідний Донбас, абсолютно невигідна Сирія. І вже тим більше невигідні санкції, які Росія за це має. Тому жодних раціональних розрахунків тут немає. Це чисте розорення. Це гроші, які Росія втрачає і нічого не отримує. Нічого. Значить, раціоналізація не котить.

Третє. Ідеологізація. "Путін - прихильник відновлення Російської імперії, відновлення Радянського Союзу, і заради цього все робить". Це брехня. Повна і стовідсоткова брехня. До речі, сам Путін свого часу сказав з цього приводу: "Той, хто не шкодує за Радянським Союзом, не має серця. Той, хто хоче відновити Радянський Союз, не має розуму".

У Путіна немає ідей - взагалі ніяких. І ніколи не було. У Леніна були ідеї, у Гітлера були ідеї, у Сталіна були ідеї, у Черчілля були ідеї, у президента Обами були ідеї. У Путіна ідей немає.

Йому не потрібна Російська імперія. Просто тому, що вона неможлива, і Путін це чудово розуміє. Він дуже цинічний, розумний, розсудливий чоловік. Він прекрасно знає, що не можна захопити Україну, Білорусь, Прибалтику, Закавказзя, Середню Азію, а заодно ще Фінляндію і Польщу. Це неможливо. У Росії на це немає сил - ні військових, ні економічних, ні моральних.

У Росії був шанс домінувати - без всяких захоплень, без будь-якої військової сили, хоча б в межах СНД. Мова спілкування - російська, діти місцевих еліт і відомих людей їдуть вчитися в Москву, найбільша торгівля - з Росією, культурні відносини - з Росією, всі місцеві кіношники, письменники і так далі - орієнтуються на Росію.

Все це було. Навіть в 1990-і роки. Але Путін цей шанс повністю упустив, зробив все, щоб це втратити. Не тільки в Україні, але і в Грузії, в Середній Азії російська мова втратила позиції. Діти місцевих начальників їдуть вчитися куди завгодно, але в Москву - далеко не в першу чергу. Торговельні відносини з Росією відкотилися десь на третю позицію, десь - на четверту.

Китайський вплив, європейський вплив, американський вплив... Не факт, що від цього місцевим елітам і місцевим жителям стало краще, але факт той, що це сталося. Але Путін з цього приводу не збирається плакати. Йому наплювати.

Відповідно, він не відморожений, який готовий померти невідомо за що, він не раціональний, який ганяється за вигодою, і він не ідеологічний, тому що у нього немає ніякої ідеології.

Ось і вся загадка пана Путіна. А по життю він любить розважатися. Він жити почав в 40 років. До 40 років він не жив.

- А що сталося, коли Путіну було 40 років?

- Цей відставний підполковник КДБ, який провів нудне, тужливе життя в шалено нудному Дрездені, стає віце-мером міста Петербурга. У нього з'явилися такі можливості, яких він до 40 років навіть в кіно не бачив.

У 40 років він почав жити, а в 47 років він став російським царем. Ось він і надолужує.