Нам слід нарешті збагнути, що ніхто не дасть Україні зброї, аби знищити Кремль

Якби у нас було дві України, то одна могла б з захватом аплодувати успіху Курської операції, а інша — нервувати, що Красна Армія, не шкодуючи ні сил, ні засобів, навалою просувається на Донбасі.

Оскільки Україна в нас одна, і фронт один, а закон фізики сполучених посудин ще ніхто не скасував, то ми повинні розуміти, що через обмежені ресурси для того, щоб десь наступати, нам доводиться у чомусь собі відмовляти. Відмовляти у способі життя, стилі управління, втрачати більше людей і територій в іншому місці…

Війни виграють нації, які здатні забезпечити війську достатньо сил і засобів для перемоги.

Нам слід нарешті збагнути, що ніхто не дасть Україні зброї, аби знищити Кремль. І треба давно припинити ритуальні танці навколо атакамсів-таурусів-шторм шедоу. Навіть якщо їх дадуть застосовувати по російських цілях у Росії, то це буде не та кількість і не ті обʼєкти, через руйнування яких імперію буде знищено.

Це має бути українська зброя. І не лише ракети чи дрони. Не в словах, а за результатом.

Друге: навести нарешті лад в державі. Бо коли сьогодні ми чуємо, що не вистачає грошей і на фронті бракує БК, РЕБів, дронів, машин, броні — то мінімум половину цієї нестачі "хтось" вчора вкрав: на вигаданих контрактах з військових закупівель втридорога, на схемах з підакцизними товарами, на митниці, податковій, енергетиці, інфраструктурі й т.д..

Красну Армію, яка базується на хаосі та корупції, можна розбити лише українським порядком і організованістю. Хто сказав, що порядок може бути виключно німецьким?

Це не унікальне завдання — з античних часів була купа таких випадків: змінити себе, щоб перемогти ворога.

Лишень треба хотіти та мати відповідальність перед нацією, історією і майбутнім.