Хусточки в церкві – це для московських придурків. Протоієрей Олександр Дедюхін про нововведення в ПЦУ
У Православній церкві України мають намір лояльно ставитися до вільного одягу парафіян, зокрема, дозволяти жінкам знаходитися в храмі без хустинок. У церквах з'являться лавки, на яких можна буде сісти під час богослужіння. Церква буде ближче до людей і, перш за все, до людей молодих. Про це в ряді недавніх інтерв'ю розповів предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
Жінка в храмі з непокритою головою – це канонічно? А парафіянин, що під час служби сидить? Скільки в церквах ПЦУ сьогодні молоді і як збільшити її кількість?
На ці питання в бліц-інтерв'ю UAportal відповів настоятель Свято-Миколаївської церкви Православної церкви України (м.Полтава), протоієрей Олександр Дедюхін.
- Кажуть, у православному храмі жінці тепер можна буде знаходитися без головного убору.
- Так це завжди можна було. Це було принципово для московських придурків. Для нас це ніколи не було принципово. Головне, що людина прийшла в храм, а не те, в чому вона прийшла.
- А як вчиняти з бабусями, які в храмі підходять до жінок без хусток і починають їх гнобити?
- А як вчиняти з бабусями, які підходять в тролейбусі і починають розповідати, що у них Порошенко життя забрав?
Читайте: Депортація Гедеона-Харона. "Ми за нього помолимося" - протоієрей Олександр Дедюхін
У будь-якому випадку, бабусь треба любити. Бабусі треба з любов'ю пояснювати. Сказати, наприклад: "Я подарувала цю хустинку сусідській бабусі, а більше у мене немає". Це ж, як правило, робиться не з подачі священика. Це особиста ініціатива бабусі, яка призначила себе черговою по цих 5 квадратних метрах храму, і на цих 5 квадратних метрах вона намагається навести лад – як вона це розуміє.
На найнастирливіших бабусь можна скаржитися священику, а так просто сказати: "Я прийшла в храм, ви вибачте, мені зараз не до вас".
- Тобто ви дозволяєте ввічливо посилати бабусь?
- Так, звісно.
- А що ви скажете щодо лавок в храмах? Наскільки це узгоджується з православною догмою чи як іще це назвати...
- Справа в тому, що там немає ніяких догм – лавки стоять або не стоять. Наприклад, в тій же Святій Землі араби дуже люблять зробити лавку, конкретно для себе. Він її підписує: "це лавочка Ахмета".
Це момент певної традиції. Наприклад, в нашому храмі лавки є, але їх небагато, тому що, якщо поставити лавки, людям просто ніде буде стати. Ми виходимо з того, що хворі і вагітні сядуть, а решта будуть стояти.
- І щодо молоді. На прикладі вашого храму – як у вас справи з молоддю? І як, на вашу думку, її можна залучити до церкви?
- Ми не ставимо перед собою конкретне завдання – залучити молодь, залучити ще когось. Ми просто приймаємо всіх.
Зрозуміло, що під час сесій молоді заходить більше, ніж у звичайні дні. Я знаю, що по лінії єпархіальної роботи організовуються молодіжні табори, паломницькі поїздки для молоді тощо.
Але я, чесно кажучи, не прихильник того, щоб залучати саме молодь. Потрібно просто робити свою справу – нести Слово Боже. Тоді і молодь підтягнеться.
Якщо говорити конкретно по нашому храму, то у нас більшість парафіян у віці від 30 до 50 років. Незалежно від віку, люди свідомі, люди мислячі хочуть ставати краще.