Чому для держави вигідніше експортувати товари з доданою вартістю?
На прикладі зерна.
Зерно — це сировина. У його виробництві задіяно менше людей. Зерно — це комодіті, а значить — є залежність від світових цін.
А печиво?
Для виробництва печива потрібні:
Млин (щоби зробити борошно), а значить — борошномели.
Виробнича лінія для виробництва печива — а це сотні людей з різним функціоналом та посадами.
Маркетинг та комунікації, щоби створити бренд і тримати його.
Печиво — це також виробництво пакування, логістика, витрати на харчування співробітників.
Окрім борошна можна використовувати іншу українську сировину: яйця, молоко, ягоди та фрукти, масло, жир, маргарин тощо.
Печиво створює замовлення для інших українських компаній!
Виробництво потребує обладнання. Переважно воно імпорте, але його можна локалізувати. А значить — роботу отримують інженери, механіки та науковці.
Міжнародна торгівля (коли ви продаєте печиво в інші країни)— це також взаємодія та обмін знаннями з закордонними партнерами.
Чим популярніший товар (попит на нього високий), тим більше його можна виробити, більше прибутку отримати, розширити виробництво, зробити більше замовлення для партнерів.
Це дуже приземлений та простий приклад — чому додана вартість для держави краща.
Бо державі потрібна не тільки експортна валюта, але й — більше робочих місць, податки, зрозумілий план зростання економіки, зменшення залежності від комодіті.
Звичайно, що і зерно потрібно продавати, але орієнтуватись виключно на експорт сировини — хибно.