"Позиція: помри, замри, воскресни - не для Путіна". Радзіховський про нові військові кампанії

Будь-які масштабні рухи Путіна в Лівії і в Центральноафриканській республіці обернуться катастрофою - особистою катастрофою всередині Росії, остаточним крахом його рейтингу. Оскільки він, ймовірно, людина психічно нормальна, масштабних рухів там не буде.

Але з тієї причини, що Путіну страшенно хочеться щось робити, ціна присутності Росії в Лівії і в ЦАР повинна бути невеликою. Теоретично він може виявитися втягнутим в гарячу війну, але до сьогоднішнього дня йому вдавалося уникати подібних ситуацій. Таку думку в інтерв'ю UAportal висловив російський журналіст Леонід Радзіховський.

- Що дасть Путіну його армія в Лівії? Яке її основне завдання?

- По-перше, я думаю, що ні про яку армію мова не йде. Може йтися максимум про декілька сотень людей з цього самого "Вагнера", або з інших подібних організацій, або про знамените ГРУ.

Перекидання армії - про таке я не чув взагалі нічого.

Але, з моєї точки зору, чи то ГРУ туди поткнеться, чи то "Вагнер" туди поткнеться - це абсолютне божевілля. Чисте медичне божевілля. Як до Лівії, так і в ЦАР.

Кожен раз, як щось таке відбувається, базікають про якісь величезні економічні інтереси. Пам'ятаю, що навіть писали про те, що, якщо Росія приєднає Донбас, то це дасть якийсь "синергетичний ефект". І ось ми бачимо цей ефект. Хоча Донбас не приєднали, але вже економічно можна було зробити все, налагодити будь-яку торгівлю, будь-які потоки тощо. Але в результаті економіка розвалена і Росія 4 роки утримує 2 мільйони людей.

Читайте також: "Плюнути в пику Терезі Мей!" Що творить Путін і чи загрожує йому маразм? Думка Радзіховського

Без кінця говорили про величезні економічні інтереси, які у Росії є в Сирії. То там газ відкрили, то нафту, то щось іще. Все це повна, абсолютна туфта - від початку до кінця. Жалюгідна спроба якимись зрозумілими обивателю грошовими інтересами виправдати абсолютне божевілля.

Ну а з Лівією і ЦАР - це, я б сказав, якесь демонстративне божевілля, божевілля в чистому вигляді. На тлі наших "великих успіхів" ГРУ в Нідерландах не вистачає ще й цієї ганьби.

- Кому належить ця ідея - з Лівією і ЦАР? Чи можна сказати, що це одноосібне рішення Путіна?

- Усі політичні рішення в Росії, а вже тим більше військово-політичні - це одноосібні рішення Путіна. Жодних інших суб'єктів політики в Росії немає.

Коли говорять про економічну політику, це теж рішення Путіна, але це рішення, які він підписує, а їх ідея належить економістам. Але що стосується зовнішньополітичних і військово-політичних рішень, то це стовідсотково рішення тільки однієї людини.

- У чому в такому разі полягає мотив Путіна? Навіщо йому Лівія і ЦАР?

- А в чому мотив влізти в Сирію, в чому мотив з Донбасом? У чому мотив Скрипалів? У чому мотив Нідерландів? У чому мотив кібервійни з американцями?

Читайте також: Куди подівся "кримський загар" Путіна? Радзіховський про те, чи чекати Крим-2

Відповідей дві. Перша відповідь - немає відповіді. Божевілля - воно і є божевілля. А другу відповідь дав сам Путін - гранично чітко і гранично ясно. "Ви нас не чуєте - так почуйте тепер". Це єдиний мотив всієї зовнішньої політики Путіна, абсолютно відкритий, абсолютно неприхований.

Простою мовою це називається словом з чотирьох букв: "понт". Більш складною мовою це називається "самоідентифікація", "національна гордість", "державна гординя", "особиста гординя", "суверенітет" тощо. Але суть від цього не змінюється. Це бажання постійно доводити "їм". А "вони" - це ті, кого Путін багато разів гранично ясно називав "панами в пробкових шоломах", тобто, перш за все, американці, і в дещо меншому ступені англійці.

Доводити "їм", що ми, Росія, їм не підкоряємося, діємо проти них. Якщо вони йдуть праворуч, ми йдемо ліворуч, якщо вони йдуть ліворуч, то ми йдемо праворуч. Що ми ведемо свою політику, яка по суті є антиполітикою щодо американців.

Так, це особисті амбіції однієї людини. Але ці особисті амбіції однієї людини в силу відомих причин - історичних, психологічних - збігаються з державними амбіціями правлячого класу і ширше збігаються з особистою самоідентифікацією 150 мільйонів чоловік.

Читайте також: Путін зробив росіян багатшими або біднішими? Думка Леоніда Радзіховського

На цьому була побудована вся політика Путіна, яка дала феноменально блискучий результат в Криму, коли його рейтинг злетів майже до 100%.

Але це дало найгірший результат на Донбасі, це дало значно гірший результат в Сирії, а сьогодні будь-які масштабні - підкреслюю, масштабні - рухи в Лівії і в Сирії обернуться катастрофою. Особистою катастрофою для Путіна всередині Росії. Остаточним крахом його рейтингу.

Оскільки Путін, як мені здається, людина психічно нормальна, і він це розуміє, то ніяких масштабних рухів там не буде.

Слова, що у нас є інтереси в Лівії і в Центральноафриканській республіці, величезна більшість населення Росії, ті самі путінські і распутінські виборці, сприймуть як відверте цинічне знущання особисто над ними. Особливо на тлі пенсійної реформи.

Ця думка дійде до самого останнього путінського виборця: у нас немає грошей на пенсії, але у нас є гроші на війну в Лівії і в ЦАР. Цього йому не пробачить ніхто. Просто ніхто. І тому, якщо у Путіна є мета знищити свій рейтинг, то в Лівії і в ЦАР він це успішно зробить.

Читайте також: Люди втомилися від Путіна: Радзіховський нагадав, як гинули влади в РФ

Але він цього робити не буде. Я в цьому абсолютно впевнений. Будуть якісь точкові загони "командос".

Весь час з моменту, як ввели санкції, у Путіна могло бути 2 стратегії. З Кримом все ясно, питання закрите. Донбас? Ну добре, піти з Донбасу - це дуже неприємно, це означає показати свою слабкість. Добре. Але після Донбасу у нього могло бути 2 стратегії.

Стратегія перша. Принаймні, далі не лізти, зачаїтися, сидіти тихо, в надії - вельми не безпідставної, - що поступово все це згладиться. Ось бачите, військові дії на Донбасі остаточно завмерли, тиша. Санкції, які є, не так уже й жахливі, з часом вони зменшаться. Потроху ми частково відновимо відносини, ну а частково заморозимо.

Але Путін обрав стратегію номер два, прямо протилежну, яка в казино називаєтьсяdouble- "подвоювати ставку". Вліз в Сирію. Навіщо? Ну не заради ж цього фантастичного газопроводу? А для того, щоб налагодити відносини. Була навіть розмова про те, що в Сирії буде антиіділівська коаліція - спільні зусилля Росія плюс Америка проти ІДІЛ. З цього нічого не вийшло. Навпаки - вийшло тільки гірше. Гаразд. Далі більше. Навіщо ці ідіотські втручання у вибори? Щоб провести свою людину. Провів. Чого добився? Нової гори неприємностей. Навіщо цей маразм з Скрипалями? Ну, це вже просто образити Терезу Мей, показати, хто тут господар. Гаразд. Навіщо цей ідіотизм з бездарними ГРУшниками в Нідерландах? Щось хотіли вкрасти.

Читайте також: "Злісний фарс": Радзіховський про Жириновського, протести і єдиний козир Путіна

Коротше кажучи, позиція: помри, замри, воскресни - не для Путіна. Йому треба щось робити. Як говорив Єгор Лігачов, "скажено хочеться попрацювати".

Путіну страшенно хочеться щось робити, виявляти активність. Положення пасивного суб'єкта, який просто тягне час в надії, що рани зарубцюються, йому психологічно абсолютно дискомфортно. Хоча б травичкою в носі поколупати, хоч щось робити, бути суб'єктом, нав'язувати свою активність, нав'язувати свою волю - мабуть, це його природний психологічний стан у відносинах із Заходом.

Але я думаю, що Путін прекрасно розуміє, що сьогодні кожний рух в Лівії і в ЦАР не просто не принесе йому ніякого рейтингу, а й активно направлений проти нього всередині країни. Кожне оповідання Кисельова-Соловйова про Лівію або Центральноафриканську республіку не тільки не відверне увагу від пенсійної реформи, не тільки не збільшить оцінку суверенітету Росії або великої ролі Путіна, але буде сприйнятий як активне знущання влади над своїм народом.

Путін, мабуть, хоче поєднувати дві речі. Що взагалі абсолютно нормально в політиці і в будь-якій справі - товар-ціна. Товар: "я активний", "я суб'єкт", "я не чекаю їхньої реакції, а я нав'язую їм свої вчинки".

"Але ціна повинна бути маленькою. Я не можу це робити в великому масштабі. Якщо я це робитиму у великому масштабі, я перепиляю гілку всередині країни, на якій я сиджу, я викличу максимальне роздратування свого населення. Тому - точкові уколи панів в пробкових шоломах для того щоб вони реагували. Просто мені самому щось треба робити в цьому житті".

- Але як Путін може бути впевнений в тому, що ціна буде маленькою? Адже він може виявитися втягнутим в нову гарячу війну.

- Ну, теоретично все може бути. Але зауважте, що досі він умів йти від цих проблем. Ось, коли почалася історія у вас в Україні, теж багато хто вважав, що буде війна, дивізії, м'ясорубка, мало не 1943 рік. А насправді все завмерло. Коли він вліз в Сирію, теж всі говорили: другий Афган. Ніякого Афгану. У Сирії Росія 4 роки. За цей час, за офіційними даними міноборони, загинуло 120 військовослужбовців. Нехай вони брешуть в рази - нехай не 120, а 500. Але що таке для Росії 500 осіб? Це нуль. Ніхто не загинув. Навіть якщо приплюсувати до них цих "Вагнерів" і тих, хто загинув в літаку і так далі - це абсолютно нікчемні втрати.

Інша справа, що це дороге задоволення. Одні ці комплекси С-300, які Росія подарувала Сирії, коштують близько 2 мільярдів доларів. Сирія - дорого, комплекси - дорого, Донбас - дорого, Лівія і ЦАР - не дуже дорого, але теж дорого. Набігає.

Але ми ж не все знаємо. У Росії ж дуже багато робиться заради економічних інтересів, просто в іншому сенсі - заради конкретних економічних інтересів конкретних людей. Я не думаю, що у когось з Тимченків, узагальнено кажучи, величезні інтереси в Лівії або в ЦАР. У масштабах Росії це в будь-якому випадку нуль. Але в масштабах бізнесу Тимченка це може бути і не нуль. Я не знаю, які там стосунки у кожного конкретного Ротенберга з Путіним і про що він може його попросити. Але щось вони там можуть мати.

- А як щодо "Вагнера"? У всіх цих точках - Сирія, Лівія, ЦАР - вони засвітилися. Адже це теж дороге задоволення.

- Ну звичайно, це ж найманці. Я не думаю, що це занадто дорого. Скільки їх там? Кілька тисяч людей, і отримують вони, загалом, копійки. Це набрід, який зібрали з усього СНД. Мабуть, це наполовину військові, які залишилися без роботи, наполовину якісь бандити.

Але я не думаю, що їх повністю утримує міноборони і ГРУ. Я думаю, що там якісь паритетні відносини. Напевно вони там щось конкретно грабують і своєму господарю віддають.

Що таке організація найманців? По суті справи, це збройна банда, яка робить, що хоче. Закону вони ніякому не підкоряються, бо в Росії закону про найманців немає. Формально такої організації взагалі немає і бути не може. Пригожин, якого багато разів звинувачували в тому, що він власник "Вагнера", тисячу разів відповідав, що все це брехня, що ніякого "Вагнера" не існує, "принаймні, я до цього "Вагнера" не маю жодного стосунку".

Це організація, якої немає. А якщо їх немає, то, відповідно, вони можуть робити все що хочуть. Тим більше в Центральноафриканській республіці. Або в Лівії. Або в Сирії. Це що, держави, чи що? Ні, звісно. Це просто вільні території, де всяка озброєна людина, всяка озброєна банда може робити абсолютно все, що їй заманеться. Узяв пістолет - і вперед. Кого вони там грабують, що вони там добувають, чим вони там займаються? Та всім чим завгодно. У порівнянні з ЦАР або з Лівією, ваша "Донецька республіка" - зразок законослухняності.