Сьогодны було ухвалено "закон"-передвісник страшної трагедії – штучного Голодомору

7 серпня 1932 року в СРСР було прийнято т. з. "Закон про 5 колосків", або "Закон 7/8". Як варіант - "Закон про три колоски".

Насправді то навіть не закон був, а постанова ЦВК й РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності".

Спрямовано її було передусім проти селян. Але й містянам теж діставалося. За цим нелюдським "законом" (амністія за яким заборонялася) розстрілу підлягати всі, кого спіймали на розкраданні колгоспного, державного і кооперативного майна. При цьому нижнього порога кількості вкраденого не було. Тобто можна було потрапити під розстріл за жменю зерна. Власне тому "закон" так і назвали.

Трохи пізніше комуняки в кремлі зрозуміли, що розстрілювати таку кількість людей (а їх було багато, бо коли гинеш від голоду - загроза розстрілу якось не лякає) нераціонально. Нехай краще за миску баланди копають канали, валять ліс, миють злото на Колимі, будують заводи та електростанції. Тому почали використовувати вираз "... із заміною за пом'якшувальних обставин позбавленням свободи на щонайменше 10 років з конфіскацією всього майна".

От наприклад, з судового вироку: "За крадіжку громадянкою Івановою за місцем роботи 200 метрів пошивочного матеріалу... засудити до вищої міри... але враховуючи пом'якшувальні обставини у вигляді наявності трьох неповнолітніх дітей... вирок замінити на 10 років позбавлення волі у виправних таборах".

На папері виглядало солідно - 200 метрів пошивочного матеріалу. Страшний злочин. А насправді то була котушка ниток, що її бідна жінка винесла з фабрики, аби в умовах повальних злиднів продати на "товкучці" та хоч якось нагодувати отих трьох дітей, що хиталися від голоду.

В селі буле ще страшніше. В селах у людей спеціальні бригади чекістів посилені комсомольцями та партійцями, вигрібали в людей все до зернини. А колгоспні поля стерегли озброєні об'їзники на конях - не втечеш. Тим більше, що об'їзники місцеві всіх не лише в обличчя - зі спини упізнають.

Цей "закон" став передвісником страшної трагедії, моторошного злочину проти людства - штучного Голодомору.

До слова, знаєте, скільки коштувало життя українця у 1932-1933 роках? Підрахувати неважко.

Жертвами штучного голоду в СРСР за 1932-1933 рік стали від 7 до 8 мільйонів осіб. У той таки час виручка від експорту зерна склала лише 56,986 мільйонів рублів. Це 7 рублів 12 копійок за кожну голодну смерть, якщо жертв було 8 мільйонів, або 8 рублів 14 копійок, якщо їх було "лише" 7 мільйонів.

До слова, "смачного морозива", за яким так тужать фанати "совка", тоді ще не було. Лише 1936 року один з найближчих поплічників Сталіна - Анастас Мікоян відвідав США, звідки й привіз окрім багато чого іншого, куплене за золото обладнання та технологію виробництва того клято пломбіра...