У Путіна пішла невдала смуга - Радзіховський про історію з Іл-20

Сирійські ППО збили російський винищувач Іл-20. Випадково. Вони намагалися збити ізраїльський винищувач, який в той фатальний момент здійснював власний маневр. І тепер у Росії є два варіанти реагувати на ситуацію.

У Росії - проблема. "Спектр відповідей теоретично неозоро широкий", "але на даний момент мені здається, що Росія обирає варіант, близький до бурмотання - "ми відповімо", "які ви погані", - заявив в інтерв'ю UAportal російський журналіст Леонід Радзіховський.

- Як ви розцінюєте цю заяву? Що послідує за нею?

- Сирійські ППО - до речі, ППО ці, звісно, російські - збили російський літак. Це буває досить часто. Є навіть такий термін - "дружній вогонь", коли помилково вбивають своїх.

У Росії - проблема. Якщо звинуватити сирійців, їхній "дружній вогонь" і все, то Росія політично потрапляє в дуже скрутне становище. Сирійська війна вкрай непопулярна в російському суспільстві. Вона тривала, вона нічого не дає, люди не розуміють, навіщо ми там воюємо.

Якщо в такій ситуації сказати, що сирійці збили російський літак, то як після цього пояснити, що Росія продовжує воювати в Сирії за Асада, тобто за тих людей, які збили російський літак? Психологічно це майже неможливо. Тому Росія шукає інших винуватців, щоб відвести від сирійців, а по суті, від самої себе звинувачення в тому, що збитий літак.

Читайте також: З такими союзниками вороги не потрібні: в соцмережах висміюють зникнення Іл-20 в Сирії

І ці інші знайшлися - Ізраїль. І далі постає питання: як Росія відповість на цю провокаційну, як сказало Міноборони, дію. Спектр відповідей теоретично неозоро широкий - від збивання у відповідь ізраїльських літаків до невиразного бурмотання - "ми відповімо", "які ви погані".

На даний момент мені здається, що Росія обирає варіант, близький до бурмотання, а реальної відповіді не буде.

Чому мені так здається? Перш за все, з реакції Росії. Як повідомили ЗМІ, Шойгу говорив з міністром оборони Ізраїлю Ліберманом і сказав йому, що "ця дія не відповідає духу взаєморозуміння". Як ви розумієте, це зовсім не те ж саме, що провокація, агресія, збивання літака тощо. Значить, для широкого загалу це провокація і стовідсоткова вина Ізраїлю, а для розмови зі своїм ізраїльським колегою "ця дія не відповідає духу взаєморозуміння".

Ця формула, мені здається, означає поведінку офіційної Росії - по можливості зняти цю неприємну ситуацію.

Це може пояснюватися кількома причинами. Перша - Росія насправді не вважає, що ізраїльтяни дійсно в цьому винні. Друга - не важливо, що Росія вважає, але збройний конфлікт з Ізраїлем абсолютно не в інтересах Росії. Він означав би системні зміни в російській політиці.

Прямий військовий конфлікт з Ізраїлем, крім того, що він небезпечний, тому що ізраїльська армія досить сильна, означає ще й остаточний розрив з США. Означає такі санкції, від яких дійсно російська економіка затріщить дуже сильно.

У нинішній ситуації, при тому, що Європа далеко не в захваті від Ізраїлю і дуже часто його не підтримує, але за нинішніх відносинах Росії з Європою конфлікт з Ізраїлем обернеться і конфліктом з Європою. Тим більше що ізраїльтяни, мабуть, пояснять, що вони в цьому абсолютно не винні, що це стовідсоткова помилка сирійських ППО.

До речі, Шойгу в розмові з Ліберманом сказав: ви, Ізраїль, нас попередили про те, що летить ваш літак, але попередили запізно - за 1 хвилину. Я не фахівець у військово-технічних питаннях, але я думаю, що в повітряному бою попередження за 1 хвилину - це не так мало. Тому, в чому провина Ізраїлю - не зрозуміло.

Отже, і тому, що у військово-технічному відношенні зіткнення з Ізраїлем дуже небезпечне, і тому, що воно означало б остаточний розрив зі Сполученими Штатами, і тому, що воно означало б різке посилення відносин з Європою, Росія на це не піде.

Крім того, розрив з Ізраїлем і різка ескалація воєнних дій у Сирії штовхала б Росію на прямий військовий союз з Іраном, що, як я розумію, в плани Путіна теж, м'яко кажучи, не входить.

За сукупністю цих причин, я думаю, що реакція Росії буде досить спокійною. У всякому разі, перші рухи Росії означають, що будуть різкі заяви для внутрішньої публіки, які, звичайно, дуже розбурхають частину російських патріотів. Які не стільки патріоти, скільки просто вульгарні антисеміти.

Але далі, я думаю, ця реакція не піде. Великої пропагандистської кампанії теж не буде. Саме для того, щоб не доводити цю патріотичну публіку до точки кипіння, після якої відіграти назад буде досить важко. Мені здається, що на даний момент Путін не зацікавлений в тому, щоб розігрувати цю карту. Занадто небезпечна карта.

Хоча теоретично можливо все. Після того як турки зовсім не помилково, а цілеспрямовано збили російський літак, була дуже гучна антитурецька кампанія, Путін особисто в ній брав участь, у своєму посланні до Федеральних зборів погрожував туркам, а потім чудово помирилися. Обіймаються, цілуються і взагалі найкращі друзі.

А коли американці не якийсь там один нещасний літак збили, а просто розмолоти в пух і прах групу Вагнера, де були чи то десятки, чи то сотні загиблих, Росія взагалі ніяк не відреагувала. Просто ніяк.

Читайте також: В Україні розсекретили півсотні найманців "Вагнера", що воювали на Донбасі і в Сирії: опубліковані фото

- До речі, про турків. Як ви знаєте, Путін і Ердоган домовилися про створення демілітаризованої зони в провінції Ідліб. Одночасно ви констатували, що війна в Сирії не дуже вражає пересічних росіян. Чи означає це, що Путін може переглянути свою зовнішню політику, щоб справити враження на власних громадян? Або він не потребує того, щоб справляти на них враження?

- Путін фактично ні в чому не має потреби. Він обраний на 6 років, він легітимний президент, і ніяких засобів вплинути на його легітимність у громадян немає. Та й бажання такого немає. І конкурентів у нього немає. І організації ніякої немає, яка б проти нього виступала.

З іншого боку, популярність його падає. Це відбувається постійно. Урядовий, путінський соціологічний центр ВЦИОМ дає такі цифри: рейтинг Путіна менше ніж за 4 місяці впав в 1,5 рази. Це сильне падіння.

Путін, як і будь-який політик, любить, щоб його любили. Йому це не потрібно, тому що його влада не залежить від таких рейтингів, але він це любить. Тому робити речі явно непопулярні він не хоче.

З іншого боку, війна в Сирії - це одна з кількох улюблених іграшок, які всі разом об'єднуються в одну головну, єдину іграшку, з якою він грає - боротьба з Заходом.

Війна в Сирії не популярна, і далі вона буде все більше і більше непопулярної. Тому Путін змушений маневрувати, продовжуючи грати в свою єдину улюблену гру, одночасно намагаючись це робити так, щоб не особливо злити свого виборця.

Читайте також: Мавпи з гранатами: в Сирії військові Асада збили російський винищувач

Я думаю, що такі маневри - це теж один з елементів гри Путіна. Гра в шахи з самим собою. Сам оголошую, невідомо навіщо, війну Заходу, пропагандистську і політичну, сам веду "хитрі" дію стосовно російського населення.

Що стосується Туреччини. Путін зазнав фактично повної політичної поразки. Оголошена мета була такою: повністю очистити Сирію і повністю відновити там владу Асада. Але на шляху формального відновлення влади Асада над всією територією Сирії залишався Ідліб - концентрований оплот супротивників Асада.

Іран рвався розчавити Ідліб, армія Асада рвалася розчавити Ідліб, а Росія повинна була з повітря прикривати цю операцію. Проти цього дуже жорстко виступили американці, пообіцявши у відповідь дії, але головне - проти цього виступив союзник Путіна, Туреччина. І Путін поступився туркам, відмовився воювати в Ідлібі.

Що стосується демілітаризованої зони, то це поняття вкрай невизначене. Що, збройні сили складуть зброю? Вийдуть з Ідліб самі, без бою? Малоймовірно. Тим більше, не зрозуміло, куди вони вийдуть. Не зрозуміло, хто увійде в цю демілітаризовану зону, хто там буде правити. Ідеальний варіант: противники Асада складають зброю і йдуть, сирійські війська не приходять. І що там відбувається? Я цього не розумію.

Я думаю, що це гучні слова ні про що. Що фактично на даний момент це означає збереження статус-кво. А збереження статус-кво означає навіть чисто формальну поразку Росії і, природно, поразку Асада, оскільки велика ділянка країни залишається налаштованою проти нього.

Але на даному етапі Путін відступив. У нього взагалі пішла невдала смуга.

- В якій перспективі відбудеться реальна поразка Асада?

- Поразка Асада неможлива, допоки за нього воюють Росія і Іран. Просто Сирія залишається роздерибаненою країною. Такої реальної держави - Сирія - не існує. Є територія на карті, є представник в ООН, є формальні атрибути влади, але Сирії як єдиної держави немає.

Але таких держав, в яких уряд контролює лише частину території, навалом. Сирія - просто одна з них. Але ні про яку поразку Асада, про його вигнання з Дамаска мови немає.