Україна в НАТО та Євросоюзі: 6 тез Арестовича про брехню і міфи
Шлях України в НАТО і Євросоюз – незворотній. 7 лютого ця теза була закріплена в Конституції України – Верховна Рада ухвалила історичний закон.
Військовий оглядач і блогер Олексій Арестович в коментарі UAportal озвучив шість тез про членство України в НАТО і в Євросоюзі, одночасно розвінчавши низку популярних міфів.
Підемо тезисно.
Перше. Україна не має ресурсів на нейтралітет. Ми – транзитна країна в транзитний період своєї історії, яка перебуває на розломі геополітичних плит. Ми не Швейцарія, де закрив чотири гірських проходи, і все добре. За нашої географії, за величезного морського і сухопутного кордону самі ми не втримаємо нейтралітет. Нам потрібно вступати в багатонаціональний військово-політичний блок.
У нас всього два вибори: праворуч – "Тайговий союз", ліворуч – НАТО. В "Тайговий союз" ми не хочемо. Ми там вже були і нам не сподобалося. У НАТО ми жодного разу не були – треба спробувати.
Читайте: Медведчук і держзрада: Арестович про київську гру на загострення
Друге. Існує низка міфів про те, що не можна вступити в ЄС і в НАТО, якщо є територіальні суперечки, конфлікти, окупація тощо. Це брехня. Живим прикладом є Кіпр. Він - член Євросоюзу, який має свою турецьку "ДНР" - окуповану зону, так званий "турецький Кіпр", самопроголошену республіку, визнану тільки однією державою в світі – Туреччиною. Незважаючи на це, 2004 року Кіпр благополучно вступив в ЄС.
Усередині НАТО 36 конфліктів – територіальних суперечок і всього іншого. Тобто одна країна НАТО конфліктує з іншою країною НАТО. Часто доходило до загрози бойових дій, а у випадку з Грецією і Туреччиною – прямо до бойових дій. І це не заважає їм бути членами НАТО і бути прийнятими в Альянс.
Отже, територіальні суперечки і все решта – це все дурниці. Приймають.
Читайте: "Фукуяма не до кінця правий". Арестович про "русскій мір" і причини експансії РФ
Третє. Існує міф про те, що нібито треба бути готовими, щоб країну прийняли до НАТО, виконати програми і все таке інше. Це формалізм. Якщо НАТО і ЄС хочуть когось прийняти, вони приймають. Це суто політичне рішення.
Наприклад, якщо побувати в Болгарії і подивитися на неї – а вона член і НАТО, і ЄС, - то стане зрозуміло, що ми в порівнянні з нинішньою Болгарією були готові до членства ще 25 років тому. Болгарія знаходиться в жахливому стані в усіх відношеннях. Тим не менш, вона – член НАТО і ЄС. Україна за військовими, військово-інфраструктурними критеріями, за сукупною потужністю на десять голів вище Болгарії. І тим не менше, вона в НАТО, а ми – ні. Це суто політичне рішення.
Читайте: США хочуть знищити матінку-Росію? Арестович про ядерну боеголовку W76-2 як привід для занепокоєння
Четверте. Якщо це політичне рішення, його довго не було, тому що вони страшенно сумнівалися. І його немає до кінця щодо ЄС. Чи потрібна там Україна, чи переварить Євросоюз 40-мільйонну країну розміром з Німеччину та Францію. Для них це дійсно велике потрясіння, багато хто сумнівається.
Але що стосується НАТО, то, перш за все, це консолідоване рішення, тому що НАТО рахує дуже просто. Воно довго не могло зрозуміти, що Путін воює проти Заходу і веде контрнаступ проти нього і, по суті, хоче поквитатися за програш в холодній війні.
Все дуже просто: якщо ми вступаємо до НАТО, НАТО отримує плюс 500 тисяч силовиків – відмобілізованих, що мають унікальний досвід війни з Росією, якого не має ніхто. А якщо ми не вступаємо, ми так чи інакше скочуємося до Росії, і вже вона матиме плюс 500 тисяч силовиків. А Росія разом з Китаєм і "Ісламською державою" записана в програмних документах НАТО як противник номер один.
Тому треба бути ідіотами, щоб віддати противнику цих 500 тисяч замість того, щоб забрати їх собі.
Це дуже простий розрахунок, і в НАТО, нарешті, це зрозуміли. Зрозуміли приблизно наприкінці 2016 року, і зараз там практично консенсус.
Більш того, на крайній зустрічі нашого міністра оборони Полторака, з його слів, натовці самі просили його прискорити програму вступу України до НАТО. Вони просять нас, вони в нас зацікавлені.
Читайте: Три сценарії Кремля по Україні и "вкрай вірогідний" четвертий. Арестович про нові загрози
П'яте. Говорять про те, що нібито не існує такої речі, як законодавче закріплення в Конституції геополітичного вибору. Брехня. Існує. Наприклад, в Естонії та Угорщини закріплений курс на участь в європейських цінностях і бла-бла-бла. Там не написано "ЄС" і "НАТО", але написано про євроінтеграцію. Тому такі прецеденти в світі є.
Шосте. Це дуже вдала технологія Петра Олексійовича Порошенка, який дуже швидко покаже суспільству, хто не проголосував за цей курс, хто є посібником Росії, сволотою тощо.
Читайте: "Росія принесе себе в жертву": Арестович про "порохові бочки" і вкрай небезпечний рубіж
Коли Україна може стати членом НАТО? Я думаю, до кінця другого президентського терміну Порошенка ми, щонайменше, отримаємо ПДЧ. А далі – тільки вступ. А можливо, і раніше. Зараз геополітика ведеться таким чином, що все може статися набагато раніше, ніж ми очікуємо. Якщо буде загострюватися ситуація з Росією або в самій Європі, ми можемо вступити і швидше.