Українці тричі рятували країну за останні 35 років

Нещодавно з подивом з'ясував, що одне з гасел Революції Гідності "Я крапля в океані" популярне також в росії. Тільки має повністю протилежне значення.

"Я крапля в океані" в Україні означає: я лише одна пересічна людина з обмеженими можливостями й ресурсами, але нас таких тут мільйон, і разом ми можемо практично все. Я багато разів бачив, як цей підхід спрацьовував в надзвичайно складних ситуаціях, для вирішення завдань високої складності, що потребують чималих, різноманітних і часом рідкісних ресурсів.

"Я крапля в океані" в росії означає: я лише одна пересічна людина з обмеженими можливостями й ресурсами. І тут крапка. І це є виправданням того, що я не буду нічого робити, бо все одно нічого зробити не можна.

Ця різниця у семантиці однієї конкретної фрази пояснює майже все. Нашу стійкість у війні. Нашу спроможність долати найскладніші виклики, водночас тримаючи нормальність навколо себе. Нашу неспроможність налагодити державне управління належної якості. Відсутність антивоєнного руху в росії. Нікчемність російської опозиції. Слабкість національно-визвольних рухів в РФ. Безальтернативність диктатури в росії.

Тричі за останні 35 років в ці мокрі й холодні осінні дні активна меншість українського суспільства переводила країну на кращу траєкторію розвитку. Щоразу це рятувало країну і всіх нас від сповзання по найгіршій траєкторії.

Якщо ми збережемо цю нашу унікальну спроможність, все в нас буде добре. Якщо втратимо, то навпаки.