Запеклі бої на Донбасі: що змушує Кремль лютувати?
Друзі, сьогодні дуже коротко щодо ситуації на Донбасі. Обстановка досить жорстка скрізь. Мабуть, відсутність якихось помітних результатів при шалених витратах сил і ресурсів викликала реакцію у Кремлі і на голови російських генералів обрушилися погрози. Парадокс – у нас у Мережі від наших авторів просто тонни ниття, скарг та заяв на тему "Ми втрачаємо Донбас", "Окупанти добиваються свого" та "Все пропало". А російське командування, дивиться на ті ж карти, рахує свої ж втрати і лютує. Їхні результати взагалі не влаштовують! Ось такий парадокс, зрозумілий хіба що психологам.
Загалом за вихідні вище начальство явно насипало перцю на різні місця командуванню російських військ на Донбасі. Активізувалися скрізь, полізли, як останній раз. Втім, для багатьох востаннє й вийшов. У районі Часового Яру вже здавалося, що всі переконалися – не проходять прориви. Цієї ночі полізли. У самому Часіку, де їх і прибрали за чіткими координатами можливих маршрутів. Крім того, лізли на Кліщіївці, Іванівському, Ступочках, Григорівці. Загалом, практично за всіма позиціями, де вже кілька тижнів не смикалися. Тринадцять великих штурмів за добу, такого у районі Годинника не було вже кілька тижнів точно.
Найжорсткіша була, ви не повірите, саме на Часіку. Де ось усі їхні можливі кроки та маневри заздалегідь відомі, ніякі хитрощі не можливі, кожну цеглу ми знаємо – ризикнули прориватися до міста через канал одразу у двох місцях. Там і залишилися, результату нуль. Хіба що з кухні сьогодні багато кого спишуть, вже економія російського бюджету.
По Торецьку практично без змін. Лізуть з Південного, Північного та Залізного. Основні бої зараз у Неліпівці. Наступають із двох сторін. З півночі із Залізного (трохи розвантажили Торецьк) із Півдня основний удар із Нью-Йорка. Їм принципово зрізати наш виступ між Залізним та Неліпівкою вздовж річки у бік Горлівки. Ніхто не чекає звідти нашого наступу на Горлівку, але ризикувати не хочуть, і зараз основні зусилля зосередили саме на ньому.
Як і вчора і місяць тому найжорсткіша на Покровському напрямку. Пріоритетний для супротивника. Потроху просуваються, немає сенсу вдавати, що цього немає. Була надія зупинити його саме на тих рубежах, де він зараз. Там вдалі водні перепони та рельєф для довготривалої оборони. Струмки, ставки, річка Казенний Торець. Умови є, але що там із позиціями? Гродівка, Червоний Яр, Миролюбівка, Єлизаветівка – хороші варіанти для зупинки ворожої техніки, як на Часіку по каналу.
Зрозуміло, що підготовка укріплень здебільшого військова таємниця. Де вони і скільки – безглуздо попереджати супротивника заздалегідь. Тому військові якщо й дають знімки, то лише із зазначенням напрямку. Без чіткої локації. На жаль, як підготовлено зміцнення саме у цих місцях, ми скоро все дізнаємося. Тому що за кількістю та якістю укріплень місцеві адміністрації мають реальний іспит. Часу вони мали достатньо, грошей теж. Робити позиції під вогнем противника – пізно, неефективно та практично марно.
На даний момент ЗСУ змушує супротивника дуже дорого платити за кожний метр. За добу тут 41 серйозне бойове зіткнення та під три сотні "мінус" особового складу супротивника. І не треба говорити про нескінченні ресурси окупанта – немає там жодних нескінченних ресурсів. Особливо це відчувається зараз, коли окрім напрямку на Покровськ-Мирноград вони змушені тиснути на південь на Селидове, щоб не отримати звідти удару по флангу.
The Economist писав про те, що взяття Покровська відкриє супротивникові дорогу на Запоріжжя та Дніпро. Це фантастика. Взяти Покровськ та Мирноград для них сьогодні завдання практично без шансів. Судячи зі швидкості та ціни просування. Говорити про "далі" має сенс лише гіпотетично.