Війна ніяких висновків не породила для значної частини "насєлєнія", гідного своїх окупантів

Ларіс Валєнтінавна Кадочнікова з ластами, запханими в краснєнькі брючки, вимагає права гаваріть по старинке з поясненням "я заслужила, ибо никуда не уехала". У київський ресторан не впустили військового, посилаючись на клієнтську політику закладу і наказ власника. Портнов судиться з журналістами, які про нього писали, й має гарантовані шанси виграти в досі контрольованому ним правосудді. 16-річні юнци топчуть державний прапор і горлопанять на весь Хрещатик "Я руский!". Зеленка припіднесено рапортує про припинення транзиту російського газу, але чомусь продовжує качати російську нафту, збагачуючи казну ворона на 7 млрд доларів.

Це не просто зріз топ-новин за останню добу. Це – хроніки такого піке, з якого мертву петлю вже не вирулиш. За кожною подібною новиною маячить розмите прибережжя програного внутрішнього фронту. Бо аскариді Ларисі пів зали кричить "браво" на словах "я заслужила говорить по-русски", а Спілка кінематографістів стає на захист. А уставшиє відвідувачі київських ресторанів набагато спокійніше почуваються без присутності бійця в камуфляжі. А українські судді далі тримають клятву вірності своїм патронам. А юнаки і юнки далі мліють від руского репа і вважають героями тих, хто зневажить героїв. А зеленкава фан-зона в силу своєї імбецильності ніколи не спитає про прокачку російської нафти.

З цього випливає висновок, що війна ніяких висновків не породила для значної частини насєлєнія, гідного своїх окупантів.