Навіщо Путін "радиться" про Крим
Президент Росії Володимир Путін провів нараду, присвячену розвитку Криму та Севастополя. Можна було б подумати, що це звичайна протокольна подія – Путін взагалі, як і будь-який бюрократ радянського чи пострадянського зразка, схоже, просто обожнює всілякі наради з трансляцією своїх виступів у програмі "Время".
Але якщо зважити на час, обраний для кримського заходу, стає очевидним, що Путіна турбує зовсім не розлив нафти біля кримських берегів і не спортзали з дитячими майданчиками, про які звично звітував президенту російський "глава Криму" Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов).
Ця нарада – насамперед, сигнал для нової адміністрації Сполучених Штатів, для Дональда Трампа: Крим і Севастополь тепер "просто" регіони Росії. І саме так до них і треба ставитися.
Мені можуть заперечити, що у Вашингтоні й не мали наміру обговорювати з Путіним питання про Крим, що головне завдання для нової адміністрації, як про це неодноразово говорили і сам Дональд Трамп, і представники його команди – припинення вогню. Але цілком можливо, що такий підхід не влаштовує Кремль. Принаймні, і сам Путін, і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, й інші російські чиновники неодноразово про це говорили – їм потрібен "всеосяжний мир".
А що тоді влаштовує, що таке "всеосяжний мир"? Можливо, для Путіна першим кроком, який би продемонстрував, що він починає домагатися переваги в переговорах про закінчення російсько-української війни, стало б визнання російського статусу окупованих регіонів – насамперед, Криму та Севастополя, зрозуміло.
Сам Путін стверджував, що визнання російського статусу анексованих територій – чи не попередня умова початку мирних переговорів. То чому б знову не нагадати про Крим, чому б не поговорити про "досягнення" анексованого регіону так, начебто немає 11 років конфлікту і трьох років великої війни – війни, яка і у Крим прийшла. Прийшла, попри запевнення Путіна у 2014 році про те, що він рятує Кримський півострів від війни.
Як і багато інших тверджень російського президента, ці твердження, як бачимо, виявилися брехливими. Росія принесла у Крим не лише регулярні репресії, а й справжню війну, а також масштабну екологічну катастрофу. І тепер щосили намагається легітимізувати ці злочини, надати їм легального статусу.
Впевнений, це і є підсумки анексії, про які варто було б говорити на нараді у Путіна.
А зовсім не про дитячі майданчики та спортзали.