Росія формує чотири ударні армії на кордонах України - Олексій Арестович

У перспективі найближчих років Росія може оточити Україну арміями з чотирьох боків, починаючи від Придністров'я і закінчуючи Білоруссю, та спробує домогтися вирішальної військової переваги. Рано чи пізно Кремль захоче скористатися цією перевагою і "поламати нас", але спочатку спробує перемогти у грі з виборами 2019 року в Україні.

При цьому "замирення" з РФ, якщо воно відбудеться, зараз буде ще небезпечнішим, ніж війна в її поточному стані, розповів у другій частині інтерв'ю UAportal військовий експерт і блогер Олексій Арестович.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Росія готує загострення на Донбасі, дата вже відома - Олексій Арестович

- З яких боків Україні можна чекати найбільших військових загроз? З окупованого Криму, з Білорусі або звідкись іще?

- У Білорусі йдуть цікаві процеси. Наприклад, вона уклала договір з Іраном про постачання нафти в обмін на російську нафту. Йде інформаційна війна на рівні якихось інформаційних вкидань - про те, що в Лукашенка інсульт, спецназ блокував квартиру, де знаходиться його сім'я, та інше. Ці фейки формуються, щоб попередити Лукашенка про наслідки його політики. Надто незалежної.

Білоруське питання буде вирішуватися в короткі терміни - рік, два, три, тому що Білорусь коливається: ні туди, ні сюди. В неї, як і у нас, немає ресурсів, тому може бути дружба або з Європою, з НАТО, або з Росією.

Росія дуже давно хоче загарбати Білорусь. Якщо вона це зробить, тоді вона оточить Україну з двох третин сторін, починаючи від Придністров'я і закінчуючи Білоруссю.

Я думаю, що вони повинні вирішити це питання до 2020 року, тому що до 2020 року вони формують на кордоні з Україною чотири ударні армії. За їхнім задумом, це їхній головний інструмент для отримання над нами вирішальної переваги.

Зараз у них значна перевага, але не вирішальна. Але коли вони зрозуміють, що перевага вирішальна, що вони можуть нас поламати, якщо підуть...

- Чи скористаються вони цим?

- Судячи з усього, вони повинні цим скористатися так чи інакше. Якщо вони досягнуть вирішальної переваги, якщо вважатимуть її такою, вони повинні спробувати піти вперед. Тому що все зрозуміло: Чечню виграли, потім Грузію виграли, тепер треба спробувати Україну. А потім можна буде вже і з НАТО спробувати всерйоз.

Вони повинні зрозуміти, чи можуть вони розгромити Збройні сили або істотно підірвати військово-промисловий та інфраструктурний потенціал другої за силою держави колишнього СРСР. Якщо вони це зроблять, значить, вони стають головними на пострадянському просторі, ніхто більше не кине їм клич, всіх можна підпорядковувати своїм задумам і тоді вже всерйоз бодатися з усім іншим світом.

Тому що, поки вони не обламали Україну, вони знаходяться в дуже неприємній для себе ситуації. Україна є потужною ворожою країною, у якій 400 тисяч силовиків, м'яке підчерев'я Росії - від Києва до Москви пряма рівнина. Там немає жодних природних перешкод для того, щоб злісні українські чи натівські танки швиденько заїхали у Воронеж.

Вони це розглядають як пряму загрозу і, за логікою, вони повинні обламати наш потенціал.

Зараз у них ставка на вибори. Якщо перемагає проросійський кандидат або не дуже прозахідний, для них це задовільна ситуація, і вони будуть далі добивати нас економічно, політично й інформаційно.

- І тоді вже про військовий варіант мова не піде?

- Ймовірність його знижується. Крім того, навпаки: вони можуть гладити по голові проросійського кандидата, потім в останній момент його обдурити, як вони це зробили з Януковичем. Маючи на увазі, що у нас буде розхолоджена боєготовність і ми не будемо готові воювати.

У якомусь сенсі це більш небезпечний шлях. Це створення умов для військової перемоги - куди кращих, ніж якщо перемагає прозахідний кандидат. Вони його обдурять так само, як Януковича. Всім начхати, який кандидат. Просто той чи інший кандидат створює для них більш-менш сприятливі умови.

Якщо ж переможе прозахідний кандидат, тоді риторику роздувають до небес, особливо якщо він поведе нас в НАТО впевненими темпами. Для них це абсолютно неприйнятна ситуація, і тоді з імовірністю 95% вони повинні будуть провести короткострокову військову операцію, завдання якої - розгромити наші основні угруповання або завдати істотної, критичної шкоди. Особливо у військовій інфраструктурі, яка дуже дорого коштує і створюється роками. Типу авіації, ППО та інших високотехнологічних військ.

Необхідно завдати шкоди об'єктам критичної інфраструктури, щоб ми потім гроші кидали в економіку, істотно занизили військовий потенціал, впали в залежність від кредитів і всього іншого.

Для цього потрібно провести блискавичну операцію, наприклад, повітряну, кілька масованих ракетно-авіаційних ударів по електростанціях, по військових об'єктах тощо. А чотири армії будуть блокувати наші можливі спроби відповісти наступом на Донбас, на Крим, стрельнути по території Росії і так далі.

Швидше за все, такий у них задум.

Зараз ставка робиться на політику. Військова ставка буде підвищена і цей козир знову буде вкинуто, коли вони зрозуміють, хто перемагає.

Крім того, у нас же двоє виборів [у 2019 році] - президентські і парламентські. Якщо навіть на президентських не перемагає проросійський або нейтральний кандидат, у них залишається можливість зробити наполовину проросійським парламент, а значить, паралізувати всі спроби ухвалення євроатлантичного блоку реформ.

Але, починаючи з цього часу, можна чітко констатувати, що до 2020-2021 років військова небезпека буде наростати прискореними темпами за будь-якого варіанту. Тільки дуже наївні люди можуть думати, що, якщо ми замиримося з ними і хтось, та ж Тимошенко, принесе мир на Донбас, це означатиме, що зникне військова небезпека. Навпаки, ми розхолодимося, знизимо темпи реформування Збройних сил, а гонка озброєнь в Росії буде невпинно тривати - вони зараз все кидають в армію.

І виходить, що мир для нас - це зниження військових витрат і темпів військового будівництва, а це значить, що вирішальної переваги Росія досягне швидше.

- У США кажуть про нові жорсткі санкції проти Росії. Наскільки це реально? Чого взагалі можна очікувати від Дональда Трампа, особливо в світлі його останніх зустрічей з Володимиром Путіним?

- Від Трампа можна очікувати всього чого завгодно, але, слава Богу, в Штатах заправляє не один Трамп. Тому йому не дадуть особливо побити горщики в цій крамниці. Інша справа, що і Конгрес, і Сенат готують низку законопроектів, у тому числі про обмеження повноважень самого Трампа в міжнародних питаннях.

Вони ухвалили рішення про підтримку України - спочатку на 50 мільйонів, тепер хочуть виділити додаткову суму. Вони хочуть накласти нові санкції на Росію.

Але Росія готувалася до цього. Вона прекрасно розуміла, що санкції будуть накладені і передбачала, як із цими санкціями вчиняти. Вони використовують санкції для диверсифікації своєї економіки.

Росія - складна структура. Там кілька веж Кремля борються між собою, і для однієї з веж це аргумент для всіх інших веж. Мовляв, чуваки, сидіть тихо і не смикайтесь, план розвитку Росії такий: зміцнюємо армію по максимуму, для цього підвищуємо ПДВ, для цього скорочуємо пенсії та інше.

Вони займаються мобілізацією країни. У них перемогли силовики, "яструби".

Силовики, під військову риторику і військову логіку, користуючись військовою небезпекою, що виходить від НАТО, конфліктами в Сирії і в Україні, пояснюють пострадянській вежі Кремля, лібералам і колишнім червоним директорам: чуваки, не буде по-вашому. І ті змушені мовчати. Що ж робити? Інакше синові прийде повістка, він поїде на Донбас.

Тому в них своя внутрішня боротьба, яка заточена на військово-політичну логіку. Це привід опустити російських лібералів. Щойно ліберали кажуть: давайте спробуємо зробити нормальну західну державу, їм відповідають: це яку? Яка на нас санкції наклала?

Захід - ворог. Як можна дружити з ворогом, який на тебе наклав санкції? У них там масло на бутерброд завжди буде, а якщо не буде, то "великий російський народ" перенесе санкції. Адже Іран переніс. До того ж Росія настільки велика, що завжди є спосіб обійти санкції, подружитися з тими ж німцями, побудувати "Північний потік", незважаючи на всі крики США, дружити з Китаєм тощо.

А у Штатів своя інституційна криза, і вони знаходяться в ситуації, коли не можуть проводити консолідовану повноцінну політику.

Тому санкції прораховані Росією і є частиною стратегії у внутрішньополітичній боротьбі. З точки зору російських силовиків, санкції - це добре. Придушимо лібералів, пояснимо, що нам потрібна високотехнологічна армія.

Продовження інтерв'ю читайте на UAportal найближчим часом